Для початку визначимося з поняттями. Є поняття «контрафакт» – це новий продукт, створений на основі існуючого оригіналу з порушенням інтелектуальних прав, яке є кримінально караним, однак не це є темою даної статті. Ми розглянемо якість продукції, виробник якої представляється своїм власним ім'ям/брендом. Не слід плутати брак з фальсифікатом. Незважаючи на те, що для споживача обидва ці поняття означають приблизно одне й те саме – неякісну продукцію, що підлягає заміні, між ними є дуже суттєва відмінність. Фальсифікат – це продукція, свідомо вироблена з порушеннями встановлених вимог з корисливими цілями. Зробити якісну продукцію з неякісної сировини завідомо неможливо, і така продукція є фальсифікатом. Брак же можна отримати і з якісної сировини через помилку, порушивши технологію виробництва продукції.

Іноді складається враження, що виробництво та постачання фальсифікату в таких масштабах, з якими ми стикаємося сьогодні, – це не просто прагнення недобросовісних виробників або постачальників у будь-який спосіб знизити витрати, а чийсь спланований злий умисел по добиванню майнового комплексу, що дістався нам у спадок від СРСР.

Подумайте самі: ще до двох криз протягом останніх 15-ти років на будівельних об'єктах траплявся фальсифікат, але це не було поширеним. Зараз же ця проблема набуває якогось системного, виправданого економічно та підкріпленого ідеологічно, характеру. При цьому виробники чи постачальники міркують приблизно так: «А чого ви від нас чекаєте? Криза, всі знижують витрати, ось і ми виживаємо, як можемо. А якщо нас почнуть виводити на «чисту воду», будемо скаржитися на утиски підприємництва».

Все це тягне за собою цілий ланцюг проблем, що нанизуються одна на одну.

На пам'ять спадає прислів'я «скупий платить двічі», але питання не тільки в скупості, наявне системне розбалансування.

Постає проблема низьких кошторисних цін на матеріали, адже моніторинг поточних цін, що проводиться центрами ціноутворення, дає значення середні по ринку. При цьому нарівні з виробниками якісної продукції враховуються ціни виробників і постачальників фальсифікату. В результаті будівельник, якому виділили завідомо недостатні кошти, змушений купувати дешевшу продукцію, тобто фальсифікат. При цьому у випадку, коли продукція купується не у виробника, а у постачальника (як правило, фірми-одноденки), то всі претензії щодо якості пред'явити вже нікому. Таким фірмам простіше збанкрутувати й тим самим уникнути відповідальності.

Звичайно, деяким будівельникам все ж вдається купувати якісні матеріали за рахунок того, що кошторисники вносять до кошторисів роботи, які не будуть проводитися, або матеріали, які не будуть закуповуватися, але такі випадки є незаконними, і подібна практика не повинна поширюватися!

Отже, система працює таким чином, що сама підштовхує будівельника купувати фальсифікат. З цією проблемою зараз стикається практично кожен вітчизняний виробник типових промислових матеріалів.

Розглянемо простий приклад – будівельні суміші. Як правило, підроблені цемент і штукатурку просто розбавляють різними наповнювачами, такими як шлак, вапно, крейда, а дуже часто доломитовий, а то й придорожній пил. Природно, про з’єднувальні якості таких сумішей можна тільки здогадуватися, а розраховувати на те, що будівля чи споруда, побудована з таких матеріалів, прослужить належний термін, взагалі не доводиться.

Одним із наслідків застосування подібних сумішей є неприйнятно низька якість переважної більшості сучасних залізобетонних труб. Втім, вона залежить не тільки від якості сумішей, а й від якості арматури (особливі побоювання викликає широке застосування склопластикової арматури, поведінка якої при тривалій експлуатації в напруженому стані поки що вивчена слабко), і від фракції та складу щебеню, і від технології виробництва, починаючи з недотримання термінів застигання бетону (часто на об'єкт приїжджають взагалі сирі труби, які при перевалці, транспортуванні та монтажі неминуче отримують мікротріщини, що згодом переростають у тріщини) і закінчуючи власне технологією, яка не завжди відповідає матеріалам, що застосовуються (переміщувані/ непереміщувані форми, вібропрокатний метод тощо).

У таких випадках ми рекомендуємо порівнювати вимоги до продукції, зазначені у нормативних документах, з даними паспорта якості та протоколів випробувань.

Засилля фальсифікату вже призвело до того, що сьогодні темпи руйнування інфраструктури істотно пришвидчилися. А планування амортизації зведених будівель і споруд при цьому залишається на рівні, заявленому в проекті з урахуванням того, що при будівництві використані якісні матеріали. І це все на тлі погіршення економічної ситуації в країні.

Подібні системні проблеми так само наявні й галузі виробництва полімерних труб:

• дуже часто виявляється, що труба зроблена з дешевого нетрубного сурогатного матеріалу з непрогнозованим терміном служби (який у рази або навіть на порядки менший нормативного);

• при цьому маркування в кращому випадку вказує, що труба виготовлена за ДСТУ, але з позначкою «технічна», що, відповідно до ДСТУ, в жодній мірі не звільняє від застосування тільки трубного матеріалу, проте виробники чомусь вважають, що в цьому випадку в матеріал можна додавати все що завгодно;

• часто маркування погано читається чи взагалі відсутнє – це вже невідповідність ДСТУ, оскільки робить неможливою ідентифікацію виробника;

• геометричні розміри труб часто не відповідають ДСТУ (діаметр і товщина стінки істотно менше номінальних), відомі випадки, коли, наприклад, замість труби SDR 17 відвантажували трубу SDR 26 (хоча в маркуванні зазначено SDR 17) – це не що інше, як обважування покупця з корисливою метою, до того ж така труба розрахована на значно нижчі допустимі навантаження.

Трапляються випадки, коли виробник свідомо маркує фальсифіковану трубу за ДСТУ – як для питного водопостачання чи газову, але це вже підпадає під статтю Кримінального кодексу, тому що така продукція потенційно несе загрозу здоров'ю та життю людей. А деякі виробники навіть не приховують, що їхня труба – з сурогатної сировини (фото 1). На фото чітко видно, що сировина, з якої виготовляється труба, є сумішшю незабарвленого поліетилену та чорного суперконцентрату, що є порушенням стандарту.

Наведемо кілька випадків, коли поставка фальсифікованої труби на об’єкти закінчилася кримінальним впровадженням.

У 2014 році при будівництві мережі водопостачання ПрАТ «Оріль-Лідер» – однієї з провідних вітчизняних птахівницьких компаній, що входить до аграрного кластера «Миронівський хлібопродукт», з метою закупівлі необхідної трубної продукції був проведений тендер. Його переможцем стала компанія ПП «Технопромзв'язок», що є дилером ТОВ «ХТП Пласттрейд» – виробника поліетиленових труб. Продукція «Пласттрейд» була поставлена, ПП «Технопромзв'язок» надало сертифікат відповідності (виданий «Харківським незалежним центром сертифікації») та паспорти якості на кожну поставлену партію труб, з яких випливало, що труби відповідають вимогам ДСТУ Б В.2.7-151: 2008. Однак навіть візуальний контроль поставлених труб викликав сумніви щодо якості. Проведені у незалежній лабораторії випробування підтвердили невідповідність труб заявленим вимогам. Договір з постачальником було розірвано, а матеріали справи щодо відшкодування збитків передано до суду .

У 2015 році Миколаївською ОДА проводився тендер на проведення аварійно-відновлювальних робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації, яка склалася на напірному каналізаційному колекторі в одному з міст Миколаївської області.

З переможцем відкритих торгів, ТОВ «Укргазификация Юг», уклали договір вартістю 14,6 мільйонів гривень.
У листопаді-грудні 2015 року сторони підписали акти виконаних робіт і в повному обсязі провели розрахунки. ТОВ «Укргазификация Юг» встановила поліетиленові труби власного виробництва вартістю понад 9 мільйонів гривень. Однак згідно з проведеними дослідженнями було виявлено, що поставлені труби не відповідають вимогам ДСТУ, зазначеним у сертифікатах якості продукції, і поставлені труби фактично непридатні для використання. Гроші на їх придбання було виділено з бюджету, тому за фактом розтрати було відкрито кримінальне провадження .

У 2015 році в місті Глобине (Полтавська область) на вулиці Мічуріна на замовлення Глобинської міської ради було прокладено пластиковий трубопровід питного водопостачання. Труба, поставлена на цей об’єкт, була сірого кольору та мала наступне маркування: 013 м ТРУБА ПВД 110х8,2 6 атм. ПИТЬЕВАЯ ТУ У 25.2-2585013058-001:2007 “VORSKLAPLAST” 24/08/15. Навіть зовнішній вигляд цієї трубної продукції викликав сумніви щодо її якості. Перевірка ж, здійснена у незалежній лабораторії ТОВ ОС «Центр СЕПРОтепломережа» (протокол № 337-2015), показала, що труба не відповідає нормам ДСТУ Б В.2.7-151:2008 по шести позиціях з восьми. У результаті всі матеріали цієї перевірки було передано до прокуратури .

З приватних розмов з монтажниками, представниками експлуатуючих організацій відомо про численні випадки аварій на нових поліетиленових трубопроводах через низьку якість полімерної труби. Це об’єкти у містах Токмак (Запорізька обасть) та Бахмут (Донецька область), мережі зрошування у Херсонській області.
Не додає в цьому плані оптимізму й система закупівель Prozzoro, в якій оцінка тендерної пропозиції проводиться в першу чергу за ціною, а Замовник закупівлі з відомих причин не в змозі відхилити пропозицію, яка не відповідає технічним вимогам на продукцію. Адже при прийнятті більш дорогої пропозиції посиплються перевірки з боку контролюючих органів і скарги інших учасників торгів. Замкнуте коло.

Якщо не вжити системних дій щодо вирішення цих проблем, ми ризикуємо у близькому майбутньому отримати колапс інфрастуктури. Програма цих дій може бути наступною:

1. Найнадійніший спосіб боротьби з фальсифікатом – зробити його виробництво невигідним і/чи небезпечним неприйнятними наслідками. Оскільки надії на перший варіант – усунення економічної доцільності – у найближчому майбутньому марні, залишається єдине – доводити кожен виявлений випадок виробництва та поставки фальсифікату до суду. Судові справи, які вже ведуться, повинні бути повсюдними та не обмежуватися стягненням грошей за неякісну продукцію, судові процедури та експертизу. При судових розглядах необхідно враховувати і втрачену вигоду (простій будівельних об'єктів, заробітні плати, простій обладнання, несвоєчасне освоєння коштів, знецінення грошей, у разі сільського господарства – втрата врожаю тощо).

2. При виявленні випадків виробництва та поставки фальсифікату (свідомо неякісного товару) необхідно максимально залучати уповноважений орган – Державну архітектурну будівельну інспекцію – для перевірки виробника, органів з сертифікації та лабораторій, які видали висновок про відповідність продукції нормативам, і виявлення причин ситуації, що склалася. Якщо з'ясується, що виробництво неякісної продукції носить системний умисний характер (тобто мова йде не про виробничий брак, а саме про фальсифікат) – прийняття відповідних дій, скасування сертифікатів відповідності, атестатів акредитації, винесення приписів щодо припинення виробництва аж до порушення кримінальних справ (якщо наслідки поставки такої продукції могли привести до загрози життю та здоров'ю людей);

3. Інформаційне забезпечення боротьби з фальсифікатом: максимально широкий розголос випадків виявлення фальсифікату в ЗМІ та інтернеті, роз'яснення наслідків його використання, оповіщення зацікавлених сторін про всі механізми та процедури, що дозволяють виявити фальсифікат і притягнути його виробників і постачальників до відповідальності. Редакція пропонує галузевому співтовариству з виробництва полімерних трубопровідних систем використовувати для цих цілей інформаційний майданчик журналу «Полімерні труби – Україна», як його шпальти, так і сайт www.polypipe.info.

Боротьба буде довга та вперта, але альтернативи їй немає. Вона повинна бути спрямована на знищення існуючого стану речей, інакше це обмежиться боротьбою заради боротьби (як часто у нас трапляється). Закликаємо всіх зацікавлених учасників – виробників, постачальників, лабораторії, органи з сертифікації та акредитації, професійні асоціації, громадські організації, проектні, будівельні та експлуатаційні організації та державні наглядові органи – до об'єднання зусиль у цій справі. 



Автори: Владислав Ткаченко, Олександр Стрілець
ЖУРНАЛ ПОЛИМЕРНЫЕ ТРУБЫ - УКРАИНА