Журнал Полимерные трубы - Новости отрасли

Народу України – якісну питну воду

 

Вода має найважливіше значення для сталого розвитку суспільства. Без води неможливе саме життя.

Саме тому водні ресурси будь-якої держави є одним зі стратегічних факторів, які забезпечують функціонування її економіки, задоволення соціальних, культурно-есте­тичних і гігієнічних потреб населення, а також для нор­мального існування природи в цілому.

Стан джерел водопоста­чання та якість питної води безпосередньо впливають на здоров'я населення. Так, за даними Всесвітньої організа­ції охорони здоров'я (ВООЗ), 25 % населення постійно ризикує захворіти на хвороби, пов'язані зі споживанням недоброякісної питної води. У країнах, що розвиваються, кожний третій мешканець страждає через брак питної води та необхідних санітарних умов — основних вимог для здорового і гідного життя. В цих країнах приблизно 80 % усіх хвороб та одна третина смертельних випадків спричинені споживанням забрудненої води.

У багатьох країнах світу, у тому числі і в Україні, спостерігається загальна нестача, поступове виснаження та зростаюче забруднення джерел прісної води. Серед причин цього явища можна назвати недостатнє очищення стічних вод та промислових відходів, втрату природних водозбірних площ, зменшення або зникнення лісових масивів, варварські методи ведення сільського господарства, які допускають змив пестицидів та інших хімікатів у воду, тощо. Греблі і водосховища, зміна природного режиму річок та іригаційні системи також негативно впливають на якість води. Подібна практика завдає шкоди природним екосистемам і загрожує біоценозу прісних річок і водойм.

В результаті наведених негативних факторів, нині більш як 70 % від загальної кількості поверхневих джерел водопостачання за своєю якістю віднесено до 3-го і 4-го класів. Особливо треба підкреслити той факт, що за останні роки значно погіршився бактеріальний стан поверхневих вод, що є прямою загрозою здоров'ю населення. Треба відзначити і те, що очисні споруди з підготовки питної води, технології, що в них використовуються, було розроблено і побудовано в 40—60 роках за діючими на той час нормативами. В ті часи поверхневі джерела водопостачання були віднесені до 1-го і 2-го класів. Тому ці споруди, ці технології вже не в змозі забезпечити бар'єрної ролі при доведенні питної води до необхідної якості.

Незадовільна ситуація склалася і з підземними джерелами водопостачання. На сьогодні майже половина підземної води, що постачається водопроводами, має  відхилення від чинного стандарту, який до того ж не враховує європейські вимоги. Вміст у підземних водах сполук заліза, марганцю, фтору, азоту, наявність солей жорсткості та загальна мінералізація – ось найпоширенішими показники, що виводять їх із розряду кондиційних. В країні і досі немає економічно виправданих технологій кондиціювання підземних вод, за винятком знезалізнення та, в деякій мірі, деманганації. Мова йде про централізоване водопостачання.

Саме тому питання охорони і раціонального використання прісної води посідає чільне місце у програмах економічного і соціального розвитку всіх без винятку країн світу.

Особливе значення це питання має і для України, яка за ступенем водозабезпечення займає одне з останніх місць серед країн Європи, а за водоємністю валового суспільного продукту випереджає їх. Тому її водні ресурси використовуються, а відтак і забруднюються, у декілька разів інтенсивніше, ніж в інших країнах.

Наскільки актуальною є порушена проблема свідчить статистика.

В даний час проблема збереження вітчизняних водних ресурсів набула такого значення, що визнана як реальна загроза національній безпеці України. За оприлюдненими даними РНБОУ, 80 % поверхневих водойм країни вже непридатні для постачання питної води.

Споживачі більше половини міст з населенням понад 100 тис. отримують воду за графіком, що приводить до порушення режимів роботи систем водопостачання і, як наслідок, до значного погіршення якості води.

Незадовільною залишається ситуація і у малих населених пунктах.

Відхилення від встановлених нормативних вимог до якості питної води за хімічними показниками спостерігаються у Харківській, Полтавській, Луганській, Дніпропетровській та інших областях. Порушення за бактеріологічними показниками мають місце у Тернопільській, Одеській, Харківській та Луганській областях. Підвищений ризик утворення і поширення інфекційних захворювань через воду існує у Миколаївській, Донецькій, Дніпропетровській, Одеській та ряді інших областей.

монтаж

 

Особливо незадовільна ситуація з водопостачанням склалася у сільській місцевості. Понад 1200 сільських населених пунктів південних областей та АР Крим частково або повністю використовують привізну воду.

На якість питної води централізованого постачання негативно впливає незадовільний технічний стан водопровідних споруд і мереж, несвоєчасне проведення їх капітальних, поточних та планово-профілактичних ремонтів, велика кількість аварій та затягування строків їх ліквідації. Зношеність технологічного обладнання становить в середньому 65—70 %, понад 33 % мереж перебуває в аварійному стані і потребує негайної заміни. Крім того, незадовільний стан водопровідно-каналізаційних мереж призводить до повторного забруднення питної води.

 

alt

 

Також, слід зазначити, що в Україні при будівництві нових та реконструкції аварійних водопровідних мереж не завжди використовують сучасні матеріали та технології. В той час, коли усі провідні європейські країни давно вже користуються водогонами з пластикових труб, у нас у багатьох випадках кладуть у землю металеві труби, які дуже швидко піддаються корозії, ржавіють і термін їх експлуатації значно менший. До того ж зовсім не враховується екологічній бік проблеми. Адже багато досліджень та чималий досвід використання полімерних водопровідних труб підтвердили, що вони токсикологічно та бактеріологічно безпечні, на відміну від металевих.

У ряді регіонів гостро стоїть питання забезпечення населення питною водою не лише в якісному, але й у кількісному відношенні. Залишається складним стан водопостачання населення у АР Крим, Одеській, Миколаївській, Херсонській, Запорізькій, Луганській, Донецькій областях, місті Севастополь.

Таким чином, водна криза вже набрала цілком реальних загрозливих обрисів.

У лютому 2003 року Генеральна асамблея Організації об'єднаних націй оголосила 2005-2015 роки Міжнародним Десятиліттям дій "Вода для життя". Цим самим ООН фактично розпочала запровадження на планеті надзвичайного водного стану на подальше XXI століття.

Головним завданням цього документа є заохочення зусиль у цілях виконання до 2015 року прийнятих на міжнародному рівні зобов'язань щодо якості питної води. Ці зобов'язання передбачають скорочення на половину частки населення, яке не має доступу до безпечної якісної питної води, та припинення екологічно небезпечної експлуатації водних ресурсів.

Серед основних проблем Десятиліття дій „Вода для життя" пріоритетними є:

● подолання дефіциту води,

● оновлення та вдосконалення систем водопостачання,

● достатнє фінансування,

● енергозбереження,

● комплексне управління водними ресурсами (КУВР),

● трансграничні питання,

● природне довкілля,

● біорозманіття, тощо.

За цей період необхідно докласти серйозних зусиль для виконання зазначених зобов'язань, які спрямовано на надання доступу населення до якісної питної води, в тому числі тим верствам, які і досі не охоплені ними.

Очевидно, що вирішення проблеми забезпечення населення питною водою гарантованої якості можливе лише шляхом впровадження сучасних технологій, споруд, реагентів, матеріалів та обладнання, а також відновленням систем розподілення питної води. Але такий процес пов'язаний з надзвичайно великими капітальними затратами і, навіть при використанні всіх можливих джерел фінансування, в тому числі, державного та місцевих бюджетів, коштів самих підприємств, залучення інвесторів тощо — потребує тривалого часу для своєї реалізації.

Тому в даний час, та і на найближчу перспективу, вирішення цієї проблеми таким шляхом практично нереальне.

До такого висновку прийшли вже в багатьох країнах світу, в тому числі і в США. Капітальні вкладення потрібно спрямовувати на розвиток нових та технічне переоснащення діючих систем централізованого водопостачання та водовідведення з метою їх надійного функціонування, скорочення втрат і витрат на виробництві. Вода в централізованих водопроводах повинна бути безпечною для життя людини і використовуватись на господарсько-побутові потреби.

 

Автор:  Г.М. Семчук, к.т.н., президент Асоціації «Питна вода України»

 


 


 

 

 

ЖУРНАЛ ПОЛИМЕРНЫЕ ТРУБЫ - УКРАИНА