Стан водопровідних мереж України та шляхи запобігання погіршенню якості питної води

Журнал Полимерные трубы - Новости отрасли

Стан водопровідних мереж України та шляхи запобігання погіршенню якості питної води

 
 
Водопровідна система України доволі складний інженерний комплекс, річна продуктивність якого сягає 2×109 м3. Значна частина споруд цього комплексу відпрацювала нормативний термін і потребує оновлення [5, 30]. За час експлуатації існуючих систем відбулися суттєві технічні, соціально-економічні, екологічні та інші зміни, які зумовили потребу пріоритетного відтворення на сучасному світовому рівні системи водопостачання в державі. Загальна величина коштів, необхідних для відновлення системи водопостачання, може сягнути 14 млрд. євро [21]. Така сума витрат вимагає від фахівців всебічного аналізу існуючої проблеми, розробки чіткої стратегії щодо її вирішення

Найбільшою проблемою системи водопостачання України є її спрацьованість, яка становить 30 % [23]. Незадовільний технічний стан системи водопостачання загалом та водопровідної мережі зокрема негативно позначаються на якості очищеної води і є причиною вторинного її забруднення. Відновлення ефективної працездатності водопровідної мережі вимагає майже 76 % коштів, необхідних для відновлення системи в цілому (рис.1.).

Потреба в капіталовкладеннях у централізовані системи водопостачання

 

Рис.1. Потреба в капіталовкладеннях у централізовані системи водопостачання [21] 

Виходячи із загальної довжини водопровідної мережі в 180 тис. км та відповідної довжини трубопроводів певних діаметрів, загальний об’єм труб мережі складає 14,8 млн. м3, а середнє значення її діаметра – 324 мм. За згаданого значення середнього діаметру труб водопровідної мережі України витрати на відновлення спрацьованих майже 70000 км трубопроводів становитимуть близько 3 млрд. євро.Варто відзначити, що не по усіх регіонах України протяжність та стан водопровідних мереж однаковий. Найбільша кількість водопровідних мереж в регіонах, що розташовані на сході і півдні держави та в Львівській області. Найменша протяжність водопровідних мереж припадає на Волинську, Чернівецьку, Закарпатську, Тернопільську та Івано-Франківську області.

Найбільш зношені комунальні мережі в м. Севастополі (59,6 %), Луганській (52,7 %), Дніпропетровській (51,4 %), Львівській (48,4 %) областях та в АР Крим (47,6 %), найменш – у Волинській (16,5 %), Полтавській (17,1 %) та Київській (17,2 %) областях  (див. рис. 2.). Подібна ситуація і зі станом водопровідних мереж на селі.

З погіршенням технічного стану водопровідних систем помітно знижується ефективність їх роботи та зростають нераціональні втрати води, витоки. Показник втрат води у міських мережах є надто високим і знаходиться в межах 0,4-3,0 м3/км/год, в порівнянні з показниками у Західній Європі, які становлять 0,1-0,4 м3/км/год.

Втрати води у розподільчій мережі коливаються в межах 30-50 % або й більше від загального обсягу поданої у мережу води. Найбільшими вони є у м. Севастополі (45,3 %), Закарпатській (39,6 %), Чернівецькій (37,8 %), Івано-Фран­ків­ській (37,2 %) та Миколаївській (36,9 %), найменшими – у Херсонській (9,4 %), Ки­їв­ській (11,5 %) і Рівненській (17,9 %) областях та в м. Києві (15,3 %).

 

Стан водопровідних мереж в Україні

 

Рис.2. Стан водопровідних мереж в Україні [5]

Проблеми вторинного забруднення води у водопровідній мережі, як в Україні, так і в країнах центральної та східної Європи, набувають все більшої гостроти [23, 31]. Зі зміною економічної системи господарювання надто помітним постало зниження норм водоспоживання, а відтак зменшилась продуктивність очисних споруд, насосних станцій, системи розподілу води [5]. Зменшення продуктивності системи водорозподілу, за незмінних значних геометричних розмірах самої системи, зумовлює зростання тривалості перебування в ній води. Так, в Україні протягом останніх десятиліть (від 1990 до 2008 року) тривалість перебування води в системі водорозподілу зросла в 2 рази [21]. На окремих ділянках мережі тривалість перебуванні води в ній сягає декількох десятків діб. За прогнозними оцінками очікується зростання цього показника і в наступні роки, хоча і з меншою інтенсивністю (рис. 3.) [23]. Така зміна зазначених параметрів роботи мережі позначається на властивості води в ній: змінюється гідравлічний режим роботи мережі, зменшується кількість розчиненого у воді кисню, змінюються склад та концентрація домішок, посилюються біохімічні процеси на внутрішній поверхні труб тощо [23]. Зміна зазначених параметрів негативно позначається на якості води: спостерігається її повторне забруднення. За таких умов якість води, що потрапляє до споживачів, надто відрізняється від якості води яка поступає в мережу. Зміна якості води супроводжується зміною стану самої мережі: відбуваються незворотні процеси її руйнування. Проблема погіршення якості води в системах зберігання та її розподілу стосується переважно старих протяжних водопровідних мереж зі стальних або чавунних трубопроводів.

 Зростання тривалості перебування води в мережі

 


Рис.3. Зростання тривалості перебування води в мережі [21, 5]

При проектуванні водопровідної мережі важливого значення набуває питання раціонального добру матеріалів труб. Адже якість води може мати суттєвий вплив на довговічність та ефективність експлуатації мережі, якість води в самій мережі. Варто відзначити, що процеси корозії, заростання, вимивання матеріалу труб, формування біоплівок та осадів можуть протікати переважно в мережі із металевих труб. Запобіганню розвитку цих процесів може сприяти всебічне обґрунтування матеріалу труб, застосування технологій корегування якості та властивостей води, запровадження захисту поверхні контакту трубопроводу з водою тощо.

У водопровідних мережах України, на відміну від мереж країн світу, найбільше поширенні сталеві труби, тривалість надійної роботи яких не є достатньою (рис.4). Недостатня надійність трубопроводів негативно позначається на ефективності роботи системи та на якості питної води.

Розподіл труб водопровідної мережі України (А) та Польщі (Б) за її матеріалом

 

Рис.4. Розподіл труб водопровідної мережі України (А) та Польщі (Б) за її матеріалом [23, 29]    

Окрім того, на погіршення якості води впливають корозійні процеси матеріалу стінок металевих труб, що відбуваються за малої швидкості руху (0,5>v> 0,0001 м/с) води в них. Все це сприяє формуванню на стінках трубопроводів осаду та біоплівки (рис. 5.). З плином часу біоплівка мінералізується, її частинки відриваються від поверхні трубопроводу. Подібний процес спостерігається і з осадом, який під впливом несталої швидкості руху води також періодично збурюється. Збурені частинки осаду, відірвані частки біоплівки, зфлокульовані частинки інших домішок та частки окислу металу потрапляють в потік води, що рухається в трубопроводі, забруднюючи його.

Модель масового балансу

 

 

Рис.5. Модель масового балансу [13]

Накопичений в трубах осад порушує гідравліку руху води в них, збільшує шорсткість їх поверхні, сприяє росту гідравлічного опору труб, формує умови для розвитку мікроорганізмів, відіграючи роль джерела забруднення питної води. Зростання гідравлічного опору трубопроводів супроводжується значними перевитратами електричної енергії насосних станцій, тиск насосів яких повинен зростати для підтримання необхідних напорів в усіх точках водопровідної мережі [32,34]. 

Забруднення питної води в трубах водопровідної мережі відбувається внаслідок раптової зміни руху води в ній, або зміни її хімічного складу. За першої причини спостерігається збурення осаду та його перехід в об’єм питної води. Наявність другої причини[1] супроводжується розчиненням твердої частини осаду, що полегшує його збурення, перехід в об‘єм питної води та транспортування до споживачів [34].

Концентрація заліза в промивній воді при першій промивці мережі залежить від матеріалу, з якого виготовлені трубопроводи [11] (табл. 1).

                                             Таблиця 1. Вміст заліза в промивній воді для труб з різних матеріалів [11]

 Вміст заліза в промивній воді для труб з різних матеріалів

 

При промивці стальних трубопроводів концентрація загального і розчиненого заліза в промивній воді суттєво вища  порівняно з аналогічними показниками для промивної води, отриманої під час промивки мережі із полімерних труб. Це є свідченням впливу на якість осаду, а відповідно і на якість води у водопровідній мережі, матеріалу труб, з якого вона збудована.

Матеріал труб значною мірою впливає не тільки на кількість осаду, але і на його зовнішній вигляд. Проводячи аналіз щодо кількості осаду, зібраного з внутрішньої поверхні труб виготовлених з міді, полімерів, сталі доходимо висновку, що найбільша його кількість відзначається для сталевих трубопроводів (2 см3/100 см2 поверхні трубопроводу), а найменша – для мідних (0,2 см3/100 см2 поверхні трубопроводу).

На зовнішні ознаки осаду має вплив матеріал труб, який під впливом ряду факторів кородує. Продукти корозії труб потрапляють в питну воду забруднюючи її. За певних умов частки забрудненої випадають в осад формуючи певну його структуру та колір (табл. 2). Це явище залежно від властивостей води, поширюється в тій чи іншій мірі, практично, на труби з різних матеріалів. Так, мідь переважно добре протидіє корозії. Проте кородує при транспортуванні м’якої води, за наявності в ній хлору, розчиненого кисню, або за низького рН. Низьковуглецева сталь кородує також при значній кількості розчиненого кисню. Агресивна вода може призвести до поверхневої ерозії чавунних труб. Найбільш стійкими щодо корозійних впливів є труби з полімерних матеріалів [11, 18, 26, 33, 34].

Зростання кольоровості і каламутності водопровідної води можуть бути пов’язані з присутністю в ній загального заліза. Тривалий час перебування води в водопровідній мережі та зменшення концентрації в ній кисню сприяють цьому процесу. Так, для в мережі з металевих трубопроводів поміж продуктами корозії і залізом металічним відбувається реакція (реакція Kucha):

Feметал + FeOOHoсад + 2H+ → 3Fe2+ + 4OH¯.    

З наведеного виразу випливає, що у воду потрапляють не тільки іони Fe2+ але й колоїдні частинки осаду. Наявність у воді цих часток сприяє формуванню кольоровості води (ефекти «червоної води»), яка проявляється особливо при її подачі в трубопровід після його тривалого виключення з роботи [4].

Залежно від виду матеріалів труб виникає потенційна загроза потрапляння в питну воду того чи іншого інгредієнта. Для мідних трубопроводів – мідь, для сталевих та чавунних трубопроводів – залізо (оцинкованих – цинк та залізо), азбестових – азбестове волокно тощо [9,18,34]. Одними з найбільш безпечних є трубопроводи з полімерних труб.

                                                                Таблиця 2. Класифікація осадів за Crabtree R.W. [12]

Класифікація осадів за Crabtree R.W.

 

З метою запобігання негативного впливу осадів, що накопичуються в трубах, на якість води, поліпшення гідравлічних характеристик водопровідної мережі в практиці її експлуатації широко застосовуються різноманітні методи стабілізації якості води та відновлення працездатності мережі. Найбільш відомими та дієвими є заміна труб мережі [27], добавлення у водопровідну воду сполук фосфору, удосконалення експлуатаційних параметрів мережі та робіт з її обслуговування [13, 14], періодичне проведення промивки мережі [10, 14], періодичне очищення водопровідної мережі [35].

Загалом усі чинники, що зумовлюють вторинне забруднення води у водопровідній мережі, умовно можна поділити на структурні, експлуатаційні та якісні [24].

Серед чинників, які впливають на якість води, що поступає до водоспоживачів, на перший план виступають [20]:

       недотримання технологічного регламенту експлуатації водопровідної мережі;

       нестабільність вихідної води та неефективні технології її очищення;

       змішування у водопровідній мережі води від різних джерел водопостачання;

       невідповідність матеріалів труб якості води у водопровідній мережі;

       надмірні діаметри труб водопровідної мережі та порушення гідравлічних параметрів її роботи;

       незадовільний технічний стан водопровідної мережі тощо.

Кожен із зазначених чинників або їх комбінація можуть зумовити непередбачувані зміни  якості води, що найбільш яскраво проявляється на межі її контакту з поверхнею трубопроводів та з наступним поширенням цього явища по усьому об’єму трубопроводу (рис.6). Суть такої зміни може мати фізичні, хімічні або мікробіологічні ознаки [15, 17].

За умов дотримання якісної експлуатації водопровідної мережі необхідно [25]:

● підтримання сталого тиску на найнижчому значенні, особливо коли  

   мережа живиться від різних джерел водопостачання;

● дотримання санітарних вимог до технологічного обладнання системи

   водопостачання;

● промивка, прочистка та ремонт водопровідної мережі, суворе дотримання

   регламенту її експлуатації;

застосування для усієї системи одного типу дезінфектанту та дотримання

   мінімально необхідного рівня хлору в воді мережі тощо.

 

Інкрустація труби водопровідної мережі

 

                                                  Рис.6. Інкрустація труби водопровідної мережі

З огляду на вторинне забруднення води особливої уваги заслуговують технологічні процеси її очищення перед подачею e водопровідну мережу, серед них окислювання та дезінфекція, коагуляція, біологічні процеси очистки тощо.

Дуже важливою є стабільність якості водопровідної води.  Нерідко у водопровідній мережі спостерігаються одночасно як корозія трубопроводів, так і випадання осаду, що провокує формування на поверхні трубопроводів біологічних процесів (рис. 7).

Біологічна стабільність питної води характеризується відсутністю умов для вторинного розвитку біоценозів під час її транспортування та зберігання. Біологічна нестабільність води зумовлена присутністю неорганічних і органічних субстратів, спроможних до біодеградації. До таких субстратів можна віднести: атомарний азот, нітрати, органічний вуглець, залізо (Fe+2), марганець, водень, сполуки сірки. Розвитку біологічної нестабільності води найбільше сприяє атомарний азот та органічний вуглець, а найменш – залізо та марганець [6-8]. Формуванню біоценозу у водопровідній мережі сприяють також корозія металевих труб, наявність на поверхні труб мінерального осаду, мала швидкість руху води тощо.

Під впливом антропогенних факторів у воді джерел водопостачання з’явилися бактерії стійкі до дії одного або навіть кількох антибіотиків. Такого типу бактерії виявлено навіть у міських водопровідних мережах [1,2,3].

Осад та значне накопичення бактерій сприяють розвитку шорсткості поверхні труб. Такі процеси є характерними переважно для сталевих, чавунних, залізобетонних  та азбестоцементних трубопроводів.

Наявність біоценозу у питній воді зумовлює формування ряду проблем, що негативно позначаються на санітарному стані води, погіршенні її смаку, сприяє руйнуванню матеріалу труб [19].

Тільки ретельне дотримання технологічного регламенту роботи споруд очистки води, експлуатації водопровідної мережі створює умови для запобігання різноманітних відкладень на внутрішній поверхні труб. Стабільній якості води у водопровідній мережі значною мірою сприяє своєчасна та якісна її промивка. Під час такої промивки особливої уваги вимагають її кінцеві тупикові ділянки та ділянки, що працюють з малою швидкістю руху води, оскільки на цих ділянках існує висока ймовірність формування різноманітних відкладень і погіршення якості води. Вирішенню зазначених проблем може сприяти промивка водопровідної мережі водою чи водоповітряною сумішшю. Застосування водоповітряної суміші дозволяє значною мірою скоротити витрати води на промивку, проте суттєвим недоліком такого методу є значні вібрації мережі, зумовлені надмірною турбулентністю промивного потоку. Достатньою швидкістю руху води при водяній промивці може бути v = 1,0…1,2 м/с.

 Види корозії внутрішньої поверхні трубопроводів та фактори впливу на якість води в них

 

Рис. 7. Види корозії внутрішньої поверхні трубопроводів та фактори впливу на якість води в них [20, 28]

Усунення більш твердих відкладень на внутрішній поверхні трубопроводів досягається за допомогою механічного її чищення шляхом застосування різноманітних щіток. Однак цей спосіб, не дивлячись з відносно невеликі витрати води, є достатньо енергоємним та складаним в реалізації і супроводжується ризиком руйнування труб. Альтернативним описаному може бути спосіб гідравлічного чищення трубопроводів за допомогою потужного гідравлічного струменя води під тиском до 20 МПа. Такий спосіб дещо простіший в реалізації, хоча і характеризується достатньою енергоємністю процесу. Таким що заслуговують на увагу, хоча й  менше поширений на практиці, є спосіб гідромеханічного чищення, який поєднує обидва вищезазначені способи та спосіб хімічного чищення, що передбачає застосування кислот та інгібіторів.

Стабілізації якості води у водопровідній мережі сприяє відновлення її цілісності шляхом застосування різноманітних технологій траншейної та безтраншейної реновації труб, або заміна спрацьованих труб на нові [16], застосування труб з більш ефективних матеріалів тощо.

Спілкою Німеччини з водо- та газозабезпечення (DVGW) наводиться наступна статистика щодо кількості аварій на трубопроводах питної води. До складу обстежень включено 360 водопостачальних підприємств. Довжина обстежуваних трубопроводів сягає 126000 км і майже 5 млн. км, проведених до житлових будинків.

Як видно з наведеної діаграми (рис. 8), трубопроводи з сірого чавуну та сталі характеризуються найбільшою кількістю аварій. Сумарне їх значення сягає 72 % від загальної кількості аварій. Найменше значення цього показника належить трубам, виготовленим з ковкого чавуну.  Кількість аварій на 100 км трубопроводу виконаного з цього матеріалу становить 10 % від їх загальної кількості. Проте ці труби дуже важкі, а також мають досить високу вартість порівняно з трубами з інших матеріалів.

Достатньо надійними в експлуатації показали себе поліетиленові труби. Однак остаточний вибір труб з того чи іншого матеріалу  залежить від економічного стану підприємства з надання послуг та інших техніко-економічних чинників.

Відомості про кількість аварій на 100 км мережі, трубопроводи якої виконано з різних матеріалів

  Рис. 8. Відомості про кількість аварій на 100 км мережі, трубопроводи якої виконано з різних матеріалів [22]

Труби водопровідної мережі України виготовлені зі сталі, чавуну, залізобетону, полімерів та азбестоцементу. На більшості трубопроводів відсутнє зовнішнє протикорозійне покриття, і практично на всіх – внутрішнє покриття. Якість матеріалу труб та будівельно-монтажних робіт була завжди незадовільними, що також здійснює значний вплив на сучасний стан та якість води систем водопостачання.

Стан трубопровідної мережі часто характеризується 1-2 аваріями на 1 км труби, що в 5-20 разів перевищує відповідний показник у країнах Західної Європи (рис. 9), а більшість аварій трапляються переважно на трубах діаметром менше 200 мм та стальних трубах без покриття.

Беручи до уваги загальну продуктивність та довжину водопроводів України середній питомий показник втрат води складає 0,85 м3/(год×км), що відповідає близько 0,2 аварії на 1 км трубопроводів протягом року. Така невідповідність прогнозного питомого показника пошкоджень мережі з її фактичним значенням, очевидно, зумовлена недосконалістю обліку витоків та аварій на водопроводах.

За умов низької якості водопровідних мереж, значного їх об’єму, невисокої надійності в роботі значно потерпає якість питної води. Вода навіть високої якості, потрапляючи в такі системи, втрачає свої властивості [27]. Суттєвий вплив на якість очищеної води мають умови знезаражування, зберігання очищеної води, стан водопровідних мереж, якість обладнання та рівень експлуатації [26].

Взаємозв’язок середнього показника втрат води системи водопостачання великих міст Скандинавського півострова від питомого показника пошкоджень трубопроводів


Рис.9. Взаємозв’язок середнього показника втрат води системи водопостачання великих міст Скандинавського півострова від питомого показника пошкоджень трубопроводів [18]

Зменшення ймовірності вторинного забруднення води у водопровідній мережі досягається завдяки постійному та багатогранному проведенню моніторингу роботи системи водопостачання, а уникненню можливості вторинного забруднення води сприяє:

   –    якісна очистка води перед її подачею в водопровідну мережу;

   –    уникнення змішування води в мережі від різних джерел водопостачання;

   –    раціональний добір матеріалів труб мережі відповідно до якості води;

   –    суворе дотримання технологічного регламенту експлуатації усієї системи

         водопостачання;

   –    своєчасне та якісне відновлення технічного стану водопровідної мережі;

   –   наявність у експлуатаційного персоналу повної та якісної інформації про

        систему водопостачання;

   –   чітке розуміння процесів, що відбуваються у водопровідній мережі;

   –   володіння необхідним обладнанням для управління якістю води;

   –   суворе дотримання довготривалої програми охорони якості води;

   –   володіння необхідними коштами для досягнення належного рівня експлуатації

        системи.

Дотримання зазначених вимог дає реальні можливості забезпечити споживачів якісною водою.

Автори: Гіроль М.М., д.т.н., професор, Гіроль А.М., к.т.н.  

Національний університет водного господарства та природокористування, м.Рівне,

Хомко В.Є., директор РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал», м.Рівне, Україна,

Ковальський Д., доктор, Політехнічний університет, м. Люблін, Польща

Висновки

1. Надмірний об’єм водопровідної мережі зумовлює зменшення швидкості руху та зростання тривалості перебування води в ній, що сприяє випаданню осаду на внутрішній поверхні трубопроводів.

2. Наявність у воді осаду мінерального та органічного походження сприяє формуванню умов руйнування трубопроводів та повторного забруднення очищеної води. 

3. Постійне зростання протяжності спрацьованих трубопроводів вимагає збільшення довжини їх щорічної заміни. Значення цього параметра повинно наближуватися до 3 % від загальної довжини трубопроводів. У період заміни трубопроводів слід звертати увагу на можливий завищений діаметр існуючої мережі.

4. Зростанню якості чистої питної води сприяє застосування трубопроводів водопровідної мережі з ефективних матеріалів, своєчасна та ефективна промивка, дотримання регламенту її експлуатації.

5. Запобіганню вторинного забруднення води водопровідної мережі сприяє раціональній добір матеріалу труб мережі та технології кондиціонування вихідної води, суворе дотримання регламенту експлуатації мережі і водопровідної системи в цілому.

 

Література

1.      Schwartz T., Kohnen W., Jansen B ., Obst U. Detection of antibiotic-resistant bacteria and their resistance genes in wastewater, surface water, and drinking water biofilms. FEMS Microbiology Ecology, 2003,(43) 325-335.

2.      Rychta U., Woźniak E., Miksch K. Obecność farmaceutykow w środowisku, w: Mat. VII Ogolnopolskie Sympozjum Naukowo-Techniczne „Biotechnologia Środowiska", Wisła - Jarzębata, 2001, 277-286.

3.      Olańczuk-Neyman K, Sokołowska A., Ganewska J. Bakterie oporne na antybiotyki w wodzie wodociągowej. W: II Kongres Inżynierii Środowiska. PAN, Komit. Inż. Środow., Lublin, 2005, (2) 643-650.

4.      Łomotowski J. Biofilmy w systemach wodociągowych. XIX Krajowa, VII Międzynarodowa Konferencja Naukowo – Techniczna „Zaopatrzenie w wodę, jakość i ochrona wód", Zakopane, 18-21 June 2006, 819-828.

5.      Національна доповідь про якість питної води та стан питного водопостачання в Україні у 2003 році. Наук. керівник Гіроль М.М.. Рівне. – 2005. – 143 с.

6.      Nawrocki J., Biłozor S. Uzdatnianie wody. Procesy chemiczne i biologiczne, PWN-Warszawa-Poznań/2000.

7.      Balcеrzak W. Zmiany jakości wody w systemie jej dystrybucji, V Międzynarodowa Konferencja Zaopatrzenie w wodę, jakość wód, Gdańsk-Poznań, Polska 2004.

8.      Olańczuk-Neyman K., Sokołowska A., Wargin A. Lekooporność bakterii występujących w sieci wodociągowej rejonu Gdyni. XIX Krajowa, VII Międzynarodowa Konferencja Naukowo – Techniczna „Zaopatrzeniew wodę, jakość i ochrona wód", Zakopane - Poznań, 18-21 September, 2006, 839-845.

9.      Balcerzak W., Knapik K., Kubala M. „Modelowanie zjawiska zanieczyszczenia wody w sieci   wodociągowej”. Gaz, Woda i Technika Sanitarna. 6/1999 str. 201-205.

10.   Bobruk P., Bonetyński K., Kowalski D. „Badanie możliwości ochrony jakości wody w układzie osiedlowej sieci wodociągowej.” I Kongres Inżynierii Środowiska, materiały, Monografie Komitetu Środowiska PAN, 2002, vol.11, 381-389.

11.   Cerrato J.M., Reyes L.P., Alvarado C.N, Dietrich A.M. “ Effect of PVC and iron materials onMn(II) deposition in drinking water distribution systems”. (Water reaserch 40 2006 2720-2726).

12.   Crabtree R.W. "Sediments in Sewers." J.IWEM, (Journal of the Institution of Water and Environmental Management) vol. 3, 569-576, (1989).

13.   Denczew S. „Przedsięwzięcia służące utrzymaniu lub przywracaniu wymaganej jakości w sieci wodociągowej”. Ochrona Środowiska. 4/2001 str.31-32.

14.   Denczew S. „System płukania i badania jakości wody w układach wodociągowych” IV Miedzynarodowa Konferencja „Zaopatrzenie w wode, jakość i ochrona wód”. Kraków 11-13 Września 2000”.

15.   Wargin A., Skucha M. Influence of sulphate reducing bacteria on water quality in water network. XX jubileuszowa-krajowa. VIII Międzynarodowa konferencja naukowo – techniczna. „Zaopatrzenie w wodę, jakość i ochrona wòd". Poland. 15-18 June 2008, 131–136.

16.   Kwietniewski M., Miszta–Kruk K., Osiecka A., Parada J. Technologie odnowy komunalnych sieci wodociągowych w polsce w latach 2000 - 2005 w świetle danych z eksploatacji. XX jubileuszowa-krajowa. VIII Międzynarodowa konferencja naukowo – techniczna. „Zaopatrzenie w wodę , jakośći ochrona wòd". Poland. 15-18 June 2008, 177–186.

17.   Pietryja С. Poprawa jakości wody do picia poprzez stosowanie nowoczesnej metody regeneracji sieci wodociągowej przy pomocy wklejanego rękawa - process phoenix®. XX jubileuszowa-krajowa. VIII Międzynarodowa konferencja naukowo – techniczna. „Zaopatrzenie w wodę , jakość i ochrona wòd". Poland. 15-18 June 2008, 197–206.

18.   Dochnalik P., Wytrwał P. „Wpływ stanu technicznego i niektórych czynnikow eksploatacyjnych na ryzyko wtornego zanieczyszczenia wody w miejskich sieciach wodociągowych”. Gaz, Woda i Technika Sanitarna. 11/2005 str.31-33.

19.   Olsińska U., Olsiński A., Zakrzewska A. Zapobieganie nadmiernemu wzrostowi stężenia produktуw korozji w wodzie wodociągowej. XIX Krajowa, VII Międzynarodowa Konferencja Naukowo – Techniczna „Zaopatrzenie w wodę, jakość i ochrona wód", Zakopane, 18-21 June 2006, 845-861.

20.   Szuster-Janiaczyk A., Zarządzanie jakością wody w systemach wodociągowych. XIX Krajowa, VII Międzynarodowa Konferencja Naukowo – Techniczna „Zaopatrzenie w wodę, jakośćiochrona wód", Zakopane, 18-21 June 2006, 862-883.

21.   Національна стратегія розвитку водного сектора України та План дій. Данське екологічне співробітництво з країнами Східної Європи (DANCEE). Міністерство екології Данії, Державний комітет України з питань житлово-комунального господарства. Звіт про стратегічні питання. Консультативна доповідь. Вересень 2002, 197 с.

22.   Кузенков Е.В. Обеспечение надежности и долговечности сетей водоснабжения и водоотведения с использованием труб из высокопрочного чугуна.. Екватех 2004, с.512-514

23. Гіроль М.М., Ковальський Д., Хомко В.Є., Гіроль А.М. Проблеми якості води в водопровідних мережах. Водопостачання та водовідведення. Виробничо-практичний журнал. К.:, №2, 05.2008, 1-21 с.

24.   Besner M. et al. (2001): Understanding distribution system water quality. JAWWA No.7, pp. 101-114.

25.   Drinking Water Distribution System Sediment Resuspension Characteristic Study – New Application of Jar Test – Departamet of Water Management, Faculty of Civil Engineering, June 2006.

26.   Kowal A.L. „Przyczyny i zapobieganie zmianom jakości wody w systemach wodociągowych”.Ochrona Środowiska. 4/2003 str.3-6.

27.   Kuś K., Gamrot B., Malicka K., Ścieranka G. „Wpływ eksploatacji i stanu technicznego sieci na jakość wody wodociągowej”. Ochrona Środowiska, 3/2001.

28.   В.Б.Косачев, А.П.Гулидов. Коррозия металлов. НПК «Вектор», г. Москва http://www.rosteplo.ru/

29.   Kwietniewski M. Rurociągi polietylenowe w wodociagach i kanalizacji – rozwój rynku w Polsce i niezawodność funkcjonowania, Gaz, Woda i Technika Sanitarna, nr. 3/2004. Ss. 70 – 82.

30.   Гіроль М.М., Семчук Г.М. Ефективність систем водопостачання України як фактор національної безпеки держави. Надзвичайна ситуація, №5, 2001 р.

31.   Girol M.M. Khomko V.Y. Problems of the secondary pollution of potable water in water supply systems. Conference ”Water & environment”/. –  К.: 7-10.10.2008, 330-331 с.

32.   Piątkowska W. – Oczyszczanie hydromechaniczne jako efektywna metoda usuwania miękkich I twardych osadów z rurociągów przesyłowych, wodociągowych, na przykładzie zdobytych doświadczeń eksploatacyjnych w Łodzi – IV Międzynarodowa Konferencja „Zaopatrzenie w wodę, jakość i ochrona wód” – Kraków 11-13 września 2000.

33.   Piąstka W.”Czyszczenie hydromechaniczne jako efektywna metoda usuwania miękkich i twardych osadów z rurociągów przesyłowych, wodociągowych, na przykładzie zdobytych doświadczeń eksploatacyjnych w Łodzi” – IV Międzynarodowa Konferencja „Zaopatrzenie w wodę, jakość i ochrona wód” – Kraków 11-13 września 2000.

34.   Rudnicka Ł., Świderska – Bróż M. – Skład chemiczny osadów z wrocławskiej sieci wodociągowej. Ochrona Środowiska. 3/1995.

35.   Świderska-Bróż M., Wolska M „Wpływ nierównomierności rozbioru wody wodociągowej na zmianę jaj jakości”. Ochrona Środowiska. 4/2004 str. 21-23.

 



[1] Друга причина більш вірогідна при гідрохімічній промивці трубопроводів.

[2] Осад типу Д містить найбільшу кількість (в розрахунку за сухим залишком) БПК, ХПК, частинок органіки, жирів тощо [12].

ЖУРНАЛ ПОЛИМЕРНЫЕ ТРУБЫ - УКРАИНА