Звичайна питна вода поступово стає все більш дефіцитним ресурсом, особливо в країнах/регіонах з арідним кліматом , і традиційні форми ресурсозбереження, спрямовані на обмеження споживання води кінцевими користувачами, вже не завжди дозволяють вирішити проблему цього дефіциту.
У техаському місті Уїчіто-Фолс ця проблема загострилася настільки, що його влада пристала на нестандартне і вельми сміливе рішення.
Проблеми із забезпеченням міста водою почалися у 2011 році, коли понад 100 днів поспіль не було опадів і температура трималася на позначці вище 38 °С. За 9 місяців сумарний обсяг міських вододжерел – озер Ерроухед і Кікапу – скоротився на 25 %. Адміністрація міста з 140-тисячним населенням була змушена ввести жорсткі обмежувальні заходи: заборонити витрачати воду на зрошення та полив, утричі підвищити штрафи за перевитрату води. За рік було виписано 2360 штрафів за порушення правил водокористування. В результаті вдалося удвічі знизити добове споживання води, яке становило 23 млн. галонів (87 тис. м3).
У вересні 2011 року в Уїчіто-Фолс був оголошений перший рівень посухи, відповідно до якого було обмежено водопостачання міських парків до двох разів на тиждень і розпочато інформаційну кампанію, яка закликала мешканців економити воду. Проте ситуація продовжувала погіршуватися, і до лютого 2013 року рівень озер впав уже до 40 % від норми. Ще через 9 місяців у місті був оголошений четвертий – винятковий рівень посухи.
Стало очевидно, що місту необхідно терміново знайти нове джерело води – незалежне від погодних умов. Після розгляду можливих варіантів було висунуто пропозицію реалізувати ідею оборотного питного водопостачання. Враховуючи, що рівень озер продовжував падати, а дощів не передбачалося, цей проект необхідно було втілити в життя якомога швидше.
Проектом був передбачений забір стічних вод, які пройшли очистку на очисних спорудах міської каналізації і зазвичай скидалися в річку Уїчіто – а це 26-38 тис. м3 на добу – і перекидання їх на станцію водопідготовки Сайпресс. Там вода проходитиме ретельну фільтрацію, зворотний осмос і очищення. Далі її змішуватимуть у пропорції 1: 1 з водою, що надходить з озер. Після цього ще раз відбуватиметься весь цикл підготовки, і вод транспортуватимуть до споживачів. На думку Керрі Мароні, міського консультанта з інженерно-технічних питань, за умов відсутності підземних вод це найшвидший спосіб додатково отримувати 7-8 млн. галонів (26-30 тис. м3) води щодня.
Для перекидання води необхідно було побудувати трубопровід діаметром 800 мм довжиною 12 миль (понад 19 км). Провівши порівняльний аналіз ПЕ і ПВХ труб, підрядник – ISCO Industries – без коливань вибрав ПЕ труби, зважаючи на їх гнучкість, надійність зварних з'єднань і відповідність особливостям місцевості й погодним умовам. Через два тижні після підписання контракту перша машина з трубами прибула на об'єкт, а ще через два дні почалися зварювальні роботи.
Менш ніж за чотири місяці ISCO поставила близько 20 км ПЕ труб. Траса тимчасового трубопроводу проходить від очисних споруд на східній околиці міста по дренажним каналам, смугам відчуження ЛЕП і траншеям до нещодавно побудованої станції водопідготовки Сайпресс, яка знаходиться в його західній частині. Тимчасова схема оборотного питного водопостачання Уїчіто-Фолс забезпечить 40-50 % потреб міста у воді. Ця ж труба буде використана при реалізації постійної схеми повторного використання води, завершення якої очікується в найближчі 4-5 років.
ВІД РЕДАКЦІЇ
Звичайно, проект оборотного питного водопостачання в Уїчіто-Фолс – крайній захід, піти на який змусила екстремальна посуха останніх двох років. Однак важко заперечувати, що його сміливість і незвичність носять радше емоційний, ніж технічний характер. Техаський досвід заслуговує як мінімум на увагу, а то і ретельного вивчення як приклад по-справжньому дбайливого ставлення до найціннішого природного ресурсу – прісної води.
А в цілому проблема повторного використання води, нехай навіть тільки для технічних цілей (полив, мийка машин та інше), є дуже актуальною в Європі та США як для промислових споживачів, так і для приватних домогосподарств. При сьогоднішніх вимогах до якості питної води стає вкрай марнотратним її використання для господарських цілей. І цей важливий і об'ємний напрямок полімерного трубного бізнесу починає ставати цікавим для України та інших країн СНД.
За матеріалами WaterWorld Magazine