До 120-річчя Київської каналізації (нові архівні джерела щодо створення нормативної бази зведення в Києві першої централізованої каналізації)

143 67У Державному архіві Києва нами виявлено нові унікальні документи з історії прокладання першої централізованої каналізації в місті Києві, яку звели за спільним проектом інженерів К.Я. Балкіна та Р.П. Сабліна і відкрили 21 грудня 1894 року. Її проклали по вулицях Еспланадній, Єлизаветинській, Катеринівській, Інститутській, Кріпосному провулку до Олександрівської вулиці і далі по ній, Набережно-Хрещатицькій, Верхньому Валу, Житнєторзькій площі, Притиско-Микильській, Олексанрівській площі, Андріївському узвозу, Десятинній і Великій Житомирській, Бульварно-Кудрявській , Галицькій та Львівській площах; уздовж вулиць Жилянської, Прозоровської, Рогнідинської, Мало-Васильківської, Басейної та Левашовської і до Еспланадної .

Фахівці та каналізаційна комісія Київської міської Думи обговорювали і редагували «Проект обов’язкових для жителів м. Києва постанов», виданих Думою 16 липня 1893 р. згідно з п. 4 і п. 11 103 ст. Городового Положення 1886 р.  про облаштування та чищення помийних ям і відхожих місць у частині міста, де облаштовується каналізація.

Архів зберіг для нащадків  «Особое мнение Председателя канализационной комиссии барона М.В. Штейнгеля», який багато зробив у справі каналізації Києва. Максим Васильович Штейнгель (Магнус Карл Олександр Вільгельмович) (1837–після 1917) – барон, інженер шляхів сполучень, підприємець, банкір – мав у Києві механічний завод з виготовлення дроту, цвяхів та ін. Рід Штейнгелів похований в усипальниці на колишньому кладовищі Аскольдової могили. Як свідчить архівний документі, М.В. Штейнгель розповів про рішення юридичної комісії при міській Думі з визначенням строків завершення робіт і початком сплати за користування каналізацією: це мало відбутися через три роки з початком Товариством робіт (з лютого 1894 р.) . Однак сам барон не погоджувався з цим і, аналізуючи контракт з підприємцем К.Я. Балкіним, доходив висновку, що оплата повинна сплачуватися вже з 1894 році.

Він передбачав навіть судовий процес з цього приводу і зазначає, що ця тяганина призведе до затримки відкриття централізованої каналізації і власники садиб будуть вивозити нечистоти у старий спосіб – бочками. Він пропонував практичні заходи для вирішення цієї проблеми , а також вніс деякі уточнення до параграфів правил користування каналізацією.

Нами віднайдено в архіві ще декілька історичних документів.

Зберігся лист-автограф Голови правління Київського товариства каналізації лікаря Є. І. Афанасьєва   до Київської міської управи від 24 квітня 1894р.:

«Вследствие отношения Управы от 20 апреля за № 7091, Правление Общества имеет честь сообщить следующее свое заключение по проекту дополнительных обязательных постановлений для жителей г.  Киева по устройству домовой канализации.

143 68

По пункту 1-му необходимо определенно выяснить, для какого рода нечистот устраивается городская сплавная канализация, указав, что в уличную сеть разрешается спускать лишь человеческие экскременты, кухонные, мыльные и всякие другие грязные воды, но отнюдь не отбросы.

В примечании к пункту 1-му пропущены Бульварно-Кудрявская улица и Галицкая площадь.

К пункту 2-му разрешение не устраивать при известных условиях в усадьбах смотровых колодцев не согласуется с §11 технических условий, приложенных к контракту, заключенному Городскою Управою с К.Я. Балкиным, по которому требуется, чтобы во дворах был обязательно устроен смотровой колодец. Придавая устройству смотровых колодцев в усадьбах существенное значение в смысле ограждения уличной сети от неправильностей в устройстве и действий домовых канализационных сооружений, Правление не признает возможным согласиться с необязательностью устройства этих колодцев.

К пункту 2-му, б, Правление полагает, что следует рекомендовать лишь такие устройства отхожих мест, которые не допускают замерзания нечистот в них, признавая отапливание их горячею водою весьма недостаточным средством.

К пункту 2-му, в, следовало бы указать, что вентиляционная труба должна вестись из-под стульчака отхожего места.

К пункту 2-му, г, предписывая соединение поддона дворового отхожего места с кухнями, упущено указание на обязательное устройство флештанка, сифона и тому подобных приспособлений, обеспечивающих периодическую промывку, и которые подробно описаны в технических условиях, приложенных к контракту.

143 69

К пункту 9, примечание. До открытия действия канализации пользование вновь устроенными дворовыми отхожими местами следовало бы допускать лишь при условии, чтобы в поддонах не было вовсе выходного отверстия.

143 70

Наконец, Правление считает долгом высказать свое глубокое убеждение, что не внесение в обязательные постановления требования для жителей представлять проекты дворовых канализаций на предварительное утверждение Строительного отделения Управы, не обеспечивая правильного сооружения этих устройств, делает невозможным исполнение § 3 новых обязательных постановлений и вследствие этого не обеспечивает исправного действия канализации в усадьбах.

Председатель Правления Афанасьев.

Письмоводитель [ підпис] ».

14 травня 1894 року Є.І. Афанасьєв спрямував міському Голові ще один лист як Голова Правління Київського товариства каналізації, де зазначав, що „Статья 11-я Технических условий, приложенных к контракту города с К.Я. Балкиным, содержит подробные указания об устройствах в дворах, имеющих целью предупредить поступление в канализационную сеть веществ, для которых канализация не предназначалась. Предохранительные устройства эти, среди которых немаловажную роль играет и отстойник под решеткою помойной ямы, получают в настоящее время особенно важное значение ввиду того, что Городское Управление не только заменяет слово „нечистотные воды” словом „нечистоты”, но и отказывается пояснить, как о том просило Правление в отношении своем №143 от 24 апреля с[его] г[ода], для жителей в обязательных правилах какого рода „нечистоты” могут спускаться в канализационную сеть. Это обстоятельство и заставляет Правление опасаться, что в канализационную сеть могут спускаться вещества как песок, зола, навоз и тому подобне, и поэтому оно считало своею обязанностью настаивать на обязательности всех предохранительных устройств, предусмотренных Техническими условиями, в том числе и на отстойниках под решеткою помойной ямы.

В виду же возражений, которые встречает этот отстойник со стороны многих гг. Гласных, Правление долгом считает заявить, что оно будет считать себя в праве отказаться от обязанности этого отстойника лишь в том случае, когда в обязательных правилах будет ясно определено какого рода „нечистоты” могут поступать в канализационную сеть» .

В архіві збережені зауваження та пропозиції інженера В.П. Червіно- ва ,  спрямовані до Київської Міської управи від 25 квітня 1894 року за № 18, що мають 7 положень і налічують чимало аркушів тексту . Інженер піклувався, щоб твердий непотріб не засмічував каналізацію, наголошував на забороні скидання його у стічні будинкові та дощові труби й у відводи з ватерклозетів та ін.  Він вніс уточнення та нові пропозиції щодо §§ 8, 9, 10, 12, 13, 14. Зазначимо, що інженер В.П. Червінов запропонував ще декілька поправок (змін) до обов’язкових правил 20 травня 1894 р., його лист до Київської міської управи має №38. 

Цікаві дієві зауваження надав інженер Р.П. Саблін , надіславши їх «Его Превосходительству Господину Киевскому Городскому Голове» 23 квітня 1894 р. за № 1202. Він зазначав: «В заседании Думы, назначенном на 27 апреля, будет рассматриваться составленный канализационной комиссией проект изменения изданных Думою 16 июля 1893 г. обязательных для жителей г. Киева постановлений о канализировании частных усадьб.

Так как от правильной и всесторонней разработки упомянутых обязательных постановлений много зависит успешное и рациональное действие всей уличной канализации, постройка которой находится под ближайшим нашим руководством, то мы со своей стороны считаем долгом указать на некоторые пробелы и неопределенности, допущенные новой канализационной комиссией в выработанном ею проекте изменения обязательных постановлений». Зауваження інженера стосувалися § 1 постанов, де чітко зафіксоване поняття «нечистотные жидкости», та нова каналізаційна комісія замінила на інше слово «нечистоты», що, на його думку було неправильно. І далі йшли його пояснення.

Щодо § 3, то він, на думку Р.П. Сабліна,  не матиме ніякого застосування, бо для того, щоб Міське Громадське Управління змогло чітко контролювати і спостерігати за будівництвом каналізації  «оно должно иметь в своих руках все необходимые проекты и планы дворовых канализаций и их надлежащим образом утвердить...». Інженер цитує § 3 у попередній редакції та вважає, що її потрібно залишити і аргументовано доводить це. Він вносить зміни і до § 2 у вигляді поради, мовляв якщо не буде облаштовано у маєтку «ревизионных колодцев, то никакое впадение побочных труб в дворовую трубу не допускается между сифоном дворового отхожего места и уличною трубою». Розмір ґрат над помийницями повинен бути не більше 1-го дюйма. І продовжує:

143 71 «Разрешенные в настоящее время новой комиссией бетонные трубы, сифоны, лотки, конечно, могут быть допущены; но всякому домовладельцу прежде всего необходимо убедиться, сколько цемента и какого завода употребляется предпринимателем для составления бетона, ибо если цемент будет допущен плохого изготовления и в малом количестве, то трубы и лотки очень быстро разрушатся, несмотря на то, что при укладке они имели прекрасный вид. Во всяком случае, предпочтение должно быть отдано гончарным трубам, качество которых несравненно легче определяется и представляет более гарантии на долговечность».

Щодо § 9 Р.П. Саблін запропонував не робити дерев’яної пробки для виходу з відхожого місця і взагалі не робити отвору у кладці приймальника.

Висловив він сумнів і щодо  § 12 про зведення поглинаючих колодязів у тих садибах, які не забажають приєднатися до каналізації.

Документ підписано так: «Начальник работ по постройке Киевской городской канализации. Инженер Р. Саблин» .

Київська міська управа та її будівельне відділення 20 квітня 1984 р. своїм листом за №7091  надіслала два примірники проектів додаткових обов'язкових правил з каналізації садиб  до Правління київського Товариства каналізації, щоб отримати висновок. Ці примірники як рукописний текст, так  і текст з правками у вигляді зауважень і пропозицій по типографському примірнику збережені у архіві. Зміни та доповнення до правил були затверджені протоколом засідання Київського губернського по міських справах присутствія від 15 червня 1894 р., на якому їх обговорювали губернатор, віце-губернатор, київський  губернський  очільник  дворянства, прокурор київського окружного суду, управляючий київською казенною палатою, міський голова і член від київської міської Думи . І 20 червня 1894 р. київський губернатор своїм листом за № 577 офіційно повідомив київського міського голову про зміни та доповнення, ухвалені на цьому засіданні . 

143 72Та цим справа не закінчилась: міська Дума в розпорядженні від 12 червня цього ж року ухвалила подати скаргу на рішення відносно відміни постанови Думи про обов'язкові правила каналізування приватних садиб м. Києва.  Дума уповноважила міського Голову скласти таку скаргу до Сенату  належним чином через юрисконсульта і взяти до відома, що постанову цю пропущено п. Губернатором. Однак нові правила зі змінами та доповненнями згідно з рішенням губернатора від 8 травня 1895 р. за № 468  були надруковані і оприлюднені у відведених для цього громадських місцях – на площах і головних вулицях Києва та у поліційних дільницях.  Безпосередньо над текстом нових правил, працював, вивіряючи їх, член каналізаційної комісії інженер А.Ф. Якубенко  (ініціали подаємо за російським правописом).

Вивчаючи архіви, ми дійшли висновку, що влада  міста Одеси допомогла киянам у розробці правил користування каналізацією. І на прохання Київського міського голови міський голова Одеси надіслав листа до Києва з примірниками  «Обов’язкових постанов про утримання у чистоті подвір’їв, про облаштування й очищення помийних ям і відхожих місць», затверджених міською Думою Одеси у 1879 р. і надрукованих у місцевій типографії Шульце . З Одеси до Києва надійшли і зразки бланків підписки з розробкою дозволів на прокладання у подвір’ях відгалужень до централізованої каналізації; зобов’язань власників оперативно сплачувати за невідкладні ремонтні роботи (у т.ч. східників і бруківок) і навіть бланків-застережень щодо псування деревата ін.  Збереглися і малюнки  «Тип відхожого місця подвір’я зі сплавною системою з жолобом», «Промивний колодязь», «Розрізи одиночного і подвійного відхожого місця» . Вважаємо, що цей історичний наочний малюнок буде особливо доречний в експозиції Музею історії каналізації Києва.

У архіві нами виявлені й прізвища перших домовласників Києва, до садиб яких було прокладено каналізацію – всього 120 осіб . Збереглися і їхні власноручні автографи – розписки в отриманні «наставления» як правильно нею користуватися. Серед них ми вибірково називаємо декількох киян (прізвища подаються не за алфавітом, а за послідовним їх записом у документі): Рубінштейн, Чернявський, Мандельштам, Демочані, Бродський, Зайцев, Миклашевський, Мацон, Меринг, Дегтерев, Неєзе, Бернер, Савицький, Мирович, Лисенко, Шлейфер, Клебановський, Зейферт, Рігельман, Турчанінов, Юзефович, Вагнер, Ландау, Гудим-Левкович, Гольшнтейн, Дзегановський, Розов, Коген, Носенко, Ніколаєв, Філіпов, Сергеєв, Браницькі, Дюготьє, Розенберг, Трепов, Яновська, Бунге, Афанасьєв та ін.

Першими були під’єднані до централізованої каналізації Удільна контора Генерал-губернатора, Благодійне товариство Сулими, Лютеранська церква, будинок для бідних і училище при ньому, Духовне жіноче училище, Біржа, Кредитне товариство, Київський Земельний банк, Інститут шляхетних дівчат.

Нововиявлені архівні документи висвітлюють важливі процеси, що є яскравим свідченням подій, пов’язаних з розробкою положень і правил користування централізованою каналізацією Києва, і значною мірою розширюють історичні знання з цієї теми. Безперечно, документи стануть у нагоді дослідникам історії Київської каналізації, краєзнавцям і києвознавцям. 

 

Автори: С.Ю. Карамаш, В.В. Кобзар

ЖУРНАЛ ПОЛИМЕРНЫЕ ТРУБЫ - УКРАИНА