Журнал Полимерные трубы - Производство и качество

П’ять правил вибору якісної поліетиленової труби

В Україні при будівництві мереж водопостачання, водовідведення та газопостачання переважно використовують поліетиленові труби. Їх успішне застосування в країнах Європи та Америки є на сьогоднішній день найкращим показником вирішення проблем, з якими доводилося стикатися при використанні труб з інших матеріалів. Поліетиленові труби довговічні, потребують менших витрат в обслуговуванні, мають хороші характеристики міцності та стійки до великої кількості хімічних речовин, ідеальні для прокладки безтраншейним методом. Пружність і в'язкість матеріалу забезпечує надійність при механічних навантаженнях, а також дає переваги при їх використанні в районах з підвищеною сейсмічною активністю. Поліетиленові труби не схильні до корозії, а гладка внутрішня поверхня і низький коефіцієнт тертя забезпечують високу швидкість проходження потоків води та інших речовин.

Але, як і багато інших будівельних виробів, поліетиленові труби вимагають підвищеної обережності та уважності при їх виборі. У першу чергу це стосується напірних труб. Не всі поліетиленові труби можуть відповідати тим характеристикам, завдяки яким дані вироби стали настільки популярні і затребувані. У європейських країнах добре налагоджена система контролю за якістю даних виробів, а їх відповідність до вимог, встановлених у стандартах, суворо дотримується. В Україні ж ситуація трохи інша – у більшості випадків споживачу доводиться розраховувати на власні сили, обізнаність та знання при виборі поліетиленових труб. Неправильно обрана труба зводить нанівець всі переваги даного виробу і, більше того, призводить до аварій, створює загрозу життю і здоров'ю людини.

В Україні технічні характеристики для напірних поліетиленових труб для водопостачання встановлені в ДСТУ Б В.2.7-151:2008 «Будівельні матеріали. Труби поліетиленові для подачі холодної води. Технічні умови», де визначено обов'язкові вимоги для водопровідних труб господарсько-питного призначення і технічних труб (труб іншого призначення, в тому числі для подачі різних речовин і рідких сумішей, до яких поліетилен хімічно стійкий).

Імовірність придбання неякісної труби можна суттєво мінімізувати, якщо дотримуватися наступних п'яти правил.

Правило перше. Перевіряємо наявність у підприємства-виробника технічного свідоцтва на марку поліетилену, з якого труба виготовлена. Це один з показників того, що матеріал, використовуваний у виробництві напірної труби, відповідає вимогам безпеки і має необхідний рівень якості.

Правило друге. Перевіряємо наявність у підприємства-виробника сертифіката відповідності виробу вимогам державних стандартів. Уважно вивчіть даний документ, звертаючи увагу на зазначений у сертифікаті мінімальний перелік вимог, на відповідність яким даний виріб сертифіковано. Для водопровідних труб (ДСТУ Б В.2.7-151:2008) цей перелік повинен містити:

– пункт 4.1 (вимога до розмірів труби);
– пункт 5.2 (вимоги до матеріалу труби);
– пункт 5.3.1 (вимоги до зовнішнього вигляду поверхні труби);
– показники 5 і 6 таблиці 2 ДСТУ Б В.2.7-151:2008 (вимоги до стійкості труби при впливі постійного внутрішнього тиску протягом не менше 100 годин при температурі 20 °С і протягом 165 годин при температурі 80 °С) або ж повинен бути вказаний пункт 5.3.2.

У сертифікатах на газопровідні труби серед вимог, на відповідність яким виріб сертифіковано, повинен бути вказаний пункт 5.2.2 ДСТУ Б В.2.7-73-98. У цьому пункті перераховані технічні характеристики, за якими визначається якість труби.
Якщо у вас є сумніви щодо якості труби, зверніться до лабораторії, що проводила сертифікаційні випробування, з проханням проінформувати вас про наявність акредитації у лабораторії і, що особливо важливо, технічних можливостей на проведення випробувань за заявленими в сертифікаті критеріями.
 
Правило третє. Ознайомтеся з документом про якість (паспортом на виріб), перевірте поверхню труби, уважно вивчіть маркування і зверніть увагу на тип розподілу сажі в трубі.

1. У паспорті на виріб повинні бути прописані найменування підприємства-виробника, номер і розмір партії труби, дата виготовлення, умовне позначення труби, марка поліетилену (найменування марки поліетилену, вказані в паспорті та технічному свідоцтві на поліетилен, повинні збігатися), а також результати випробувань і заява виробника про відповідність труби вимогам нормативного документа. У паспорті обов'язково повинен бути штамп відділу технічного контролю.

2. Поверхня труби повинна бути гладкою, неприпустима наявність будь-яких видимих без збільшувальних приладів сторонніх включень, бульбашок, раковин, подряпин, тріщин.

3. У маркуванні перевірте наявність найменування підприємства-вироб-ника, умовне позначення труби, дату виготовлення. Розміри труби вказані в паспорті та маркуванні повинні збігатися і відповідати розмірам, встановленим у нормативній документації, а також фактичним розмірам труби в межах граничних відхилень.

Також на трубах присутнє кольорове маркування у вигляді поздовжніх смуг. Водопровідні труби маркуються синьою смугою, газопровідні – жовтою або помаранчевою, на трубах для технічних потреб допускається відсутність кольорового маркування.

4. Сажа в поліетилені використовується як світлостабілізатор, оскільки поліетилен у чистому вигляді схильний до негативного впливу світлових променів, ультрафіолету. Неоднорідність поліетиленової маси (наявність на чорному зрізі яскраво виражених світлих, а то й білих плям), свідчить про те, що якість труби неоднакова по всій її довжині.

Правило четверте. Замовте в незалежній лабораторії проведення випробувань труб на межу текучості при розтягуванні і відносне подовження при розриві.

Такі випробування підприємство-виробник зобов'язане проводити на зразках з кожної партії труби, а результати вказувати в паспорті. Таким чином, ви можете перевірити достовірність результатів випробувань, які проводилися підприємством-виробником.



П'яте правило. Попросіть показати підприємство, організувати екскурсію. Це дозволить на власні очі переконатися в наявності у підприємства-виробника відповідних потужностей для виготовлення поліетиленових труб. Ви зможете побачити який матеріал засипається в бункер екструдера (елемент обладнання для виготовлення труб), як обладнані цехи і головне – зможете оцінити технічні можливості заводської лабораторії, що дозволяють контролювати якість, починаючи від вхідного контролю сировини і закінчуючи повним комплексом випробувань готової продукції.

Підприємство зобов'язане проводити вхідний контроль для кожної партії матеріалу (визначення густини при 23 °С і показника текучості розплаву). Матеріал (композиції поліетилену), використовуваний у виробництві напірної труби, повинен бути у вигляді гранул чорного кольору, також допускаються синій, жовтий і помаранчовий кольори.

Підприємство-виробник зобов'язане проводити випробування поліетиленових труб на відповідність вимогам ДСТУ Б В.2.7-151:2008 або ДСТУ Б В.2.7-73-98, зі встановленою в стандартах періодичністю.

Насамкінець слід зазначити, що згідно з діючими в Україні нормами і документами з проектування та будівництва мереж водо- і газопостачання застосування поліетиленових труб є НЕПРАВОМІРНИМ у разі відсутності на них сертифіката відповідності чинним в Україні нормативним документам (або технічного свідоцтва Мінрегіонбуду України, що підтверджує придатність виробу до застосування в будівництві), а також технічного свідоцтва на поліетилен, з якого труби виготовлені. Вимоги обов'язкової наявності перелічених документів встановлені в ДСТУ-Н Б В.2.5-40:2009 «Проектування та монтаж мереж водопостачання та каналізації з пластикових труб» (п. 4.5), ДСТУ Б В.2.7-151:2008 «Будівельні матеріали. Труби поліетиленові для подачі холодної води. Технічні умови» (п. 5.2.1) і ДБН В.2.5-41:2009 «Газопроводи з поліетиленових труб. Частина 1. Проектування. Частина 2. Будівництво» (п. 9.1.3).

Автор: Антон Борисенко
ЖУРНАЛ ПОЛИМЕРНЫЕ ТРУБЫ - УКРАИНА