ПРО ПОШКОДЖЕННЯ НАПІРНИХ ПОЛІЕТИЛЕНОВИХ ТРУБ

Журнал Полимерные трубы - Технологии и материалы

ПРО ПОШКОДЖЕННЯ НАПІРНИХ ПОЛІЕТИЛЕНОВИХ ТРУБ

Згідно з державними стандартами України [1,2] «труби повинні мати гладкі зовнішню та внутрішню поверхні. На зовнішній, внутрішній поверхні та торцевій поверхнях труб не допускаються пузирі, подряпини, тріщини, раковини, сторонні включення, видимі без збільшуваних приладів». Саме такими поліетиленові труби повинні бути після їх виготовлення.

Однак насправді труби спочатку зберігаються на складській території виробника, потім настає черга процесів відвантаження – транспортування – розвантаження (ці процедури можуть повторюватися декілька раз) – і поліетиленові труби потрапляють на будівельний майданчик. Ось уже тут, під час проходження вхідного контролю, виявляються пошкодження на поверхні труб (подряпини, порізи, потертості, тощо).

На жаль, у самих стандартах на виготовлення поліетиленових труб [1, 2] та у державних будівельних нормах [3, 4] при будівництві напірних трубопроводів із поліетилену відсутні допустимі величини пошкоджень поверхні труб. Тому у більшості випадків незначними пошкодженнями поверхні поліетиленових труб нехтують.

Детальний аналіз нормативних документів, що чинні в Україні на даний час, щодо визначення величини можливих пошкоджень ПЕ труб дав результат [5, 6]. У відомчих будівельних нормах ВСН 003-88, п. 7.5.2.2 сказано: «На поверхности труб не должно быть механических повреждений: сквозных пробоин, вмятин глубиной более 5 % от толщины стенки трубы, надрезов и царапин в осевом направлении глубиной более 3 % и в кольцевом более 5 % от толщины стенки трубы (или более 1,0 мм)» [5]. У республіканських будівельних нормах РСН 358-91, п. 2.1 зазначено: «…На поверхностях не допускаются другие отдельные дефекты глубиной более 0,7 мм…» [6]. Отже, виходячи із нині чинних нормативних документів, в Україні подряпини глибиною понад 1,0 мм є серйозним пошкодженням поліетиленової труби.

Разом із тим згідно зі стандартами на виготовлення поліетиленових труб товщина стінки напірної поліетиленової труби повинна мати плюсове граничне відхилення. В таблиці наведено відхилення товщини стінок поліетиленових труб відповідно до ДСТУ Б В.2.7-151 залежно від їх діаметра та SDR. Ця величина плюсового граничного відхилення є «надлишковою» товщиною стінки, тобто пошкодження стінки труби на цю величину не завдасть трубі шкоди. Наприклад, поліетиленова труба із зовнішнім діаметром 315 мм SDR 11 (номінальна товщина стінки 28,6 мм) може мати плюсовий допуск до 3,0 мм. Враховуючи глибину допустимого пошкодження труби ще 1,0 мм згідно [5], отримуємо 4,0 мм, що становить (4,0 мм/28,6 мм Х 100 % =14 %) 14 % товщини номінальної стінки труби. В реальних умовах плюсове граничне відхилення, як правило, є меншим за наведений приклад, тому в кожному конкретному випадку необхідно вимірювати це граничне відхилення товщини стінки.

Реально механічні пошкодження поверхні стінки поліетиленової труби не повинні перевищувати 10 % номінальної товщини стінки. При перевищенні цієї величини пошкоджена ділянка труби повинна бути вирізана!

Ці міркування наочно підтверджуються випробуванням «на стійкість до повільного розповсюдження тріщин» згідно з п. 8.12 ДСТУ Б В.2.7-73-98. На поверхні труби з товщиною стінки більше 5 мм за допомогою фрези наносять чотири надрізи на глибину 20 % від товщини стінки (рис. 1). Далі такі зразки піддають випробуванню при температурі 80 оС протягом 165 годин при тиску від 0,482 до 0,920 МПа (у залежності від типу поліетилену труби та SDR). Зразки поліетиленових труб повинні витримати цей внутрішній надлишковий тиск практично без зміни глибини надрізу.

Виходячи з вищесказаного, максимальні пошкодження (подряпини, порізи) поверхні поліетиленових труб із товщиною стінки понад 5,0 мм можуть становити не більше 10 % номінальної товщини стінки труби. Допустимі порізи, подряпини на поверхні труби повинні бути локалізовані шляхом прогріву дефекту за допомогою промислового фена, який знімає напруження у зоні пошкодження.



Рис. 1. Схема виготовлення надрізів на поліетиленовій трубі для проведення випробування на стійкість до повільного розповсюдження тріщин:

dn – зовнішній діаметр труби; en – товщина стінки труби; езал – залишкова товщина стінки; l – довжина надрізу; L – вільна довжина зразка за ГОСТ 24157; b – глибина надрізу; І – двостороння фреза з кутом 60°.

Таблиця. Граничне відхилення товщини стінки труби, мм 



Автор: І. Крупак

Література

1. ДСТУ Б В.2.7-73-98. Труби поліетиленові для подачі горючих газів. Технічні умови.
2. ДСТУ Б В.2.7-151:2009. Труби поліетиленові для подачі холодної води. Технічні умови.
3. ДБН В.2.5-41:2009. Газопроводи з поліетиленових труб. Частина І. Проектування. Частина ІІ. Будівництво.
4. ДСТУ-Н Б В.2.5-40:2009. Проектування та монтаж мереж водопостачання та каналізації з пластикових труб.
5. ВСН 003-88. Строительство и проектирование трубопроводов из пластмассовых труб (Будівництво та проектування трубопроводів із пластмасових труб).
6. РСН 358-91. Сварка полиэтиленовых труб при строительстве газопроводов (Зварювання поліетиленових труб при будівництві газопроводів).
ЖУРНАЛ ПОЛИМЕРНЫЕ ТРУБЫ - УКРАИНА