ЄВРОПЕЙСЬКИЙ РИНОК ПОЛІЕТИЛЕНУ–2015: ЗБІГИ ВИПАДКОВІ ТА НЕВИПАДКОВІ

Журнал Полимерные трубы - Аналитика рынка

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ РИНОК ПОЛІЕТИЛЕНУ–2015: ЗБІГИ ВИПАДКОВІ ТА НЕВИПАДКОВІ

У 2015 році європейський ринок поліетилену лихоманило: падіння цін, що почалося в січні, в березні змінилося їх безпрецедентним зростанням на тлі гострого дефіциту.

На початку 2015 року ціни на етилен європейських виробників продовжили зниження під впливом сезонного скорочення попиту та затяжного падіння котирувань нафти, які за півроку знизилися на 55 % – до 47 доларів за барель. Мінімального значення котирування етилену досягли в лютому: спотова ціна – 700-710 євро, контрактна ціна – 810 євро за тонну. Слідом за ціною етилену знизилися котирування полімерів.

Одночасно з падінням цін на продукцію нафтохімії на валютному ринку відбувалася девальвація євро. За період з грудня по березень євро подешевшав щодо долара приблизно на 16 %, досягнувши в березні рівня 1,05. У результаті ці два фактори призвели до формування на європейському ринку поліетилену відносно низьких цін за наявності значних вільних обсягів продукції. У свою чергу це зумовило суттєве зростання попиту на європейський ПЕ з боку внутрішніх і зовнішніх споживачів. У січні-лютому 2015 українські споживачі трубного поліетилену купували європейський сажонаповнений ПЕ 100 у середньому по 1050-1100 євро за тонну на умовах FCA.

Однак європейський ринок не зміг задовольнити всі потреби покупців, сформовані в період низьких цін, у тому числі через початок зниження обсягів виробництва. Суттєво зменшився обсяг імпорту ПЕ в Європу через «слабкий» євро та підвищення імпортного мита на ПЕ з Близького Сходу з 3 до 6,5 % з 1 січня 2014 року. У підсумку на європейському ринку ПЕ почав наростати дисбаланс між попитом і пропозицією.

Досягнувши локального мінімуму в лютому, котирування етилену в Європі почали поступово відновлюватися. Важливу роль у збільшенні вартості мономера зіграли ціни на «чорне золото», які відновили зростання в кінці січня. Однак ключовим фактором, що сприяв суттєвому збільшенню цін на етилен і поліетилен, стало значне перевищення попиту над пропозицією на європейському ринку.

У той час як потреба в європейському поліетилені перебувала на високому рівні, в березні деякі нафтохімічні заводи в Європі почали зупинятися на профілактику чи оголошувати форс-мажор з постачання, тим самим значно скорочуючи пропозицію на дефіцитному ринку. За березень-квітень спотові ціни етилену додали більше 400 євро щодо мінімального значення та досягли рівня 1110-1120 євро за тонну. За той самий період спотові котирування видувного ПЕ зросли на 350-400 євро – до 1520-1530 євро за тонну (рис. 1). У березні, за даними митної статистики, ціни європейського трубного ПЕ для українських споживачів збільшилися приблизно на 150 євро і перебували в ціновому діапазоні 1250-1250 євро за тонну на умовах FCA, а в квітні зросли до рівня 1300-1350 євро за тонну на умовах FCA. Слід зазначити, що подібна ситуація спостерігалася не тільки на ринку ПЕ, а й на ринках інших полімерів, у тому числі поліпропілену.

Спочатку учасники ринку сприймали зупинки заводів як якийсь випадковий збіг, сподіваючись на зміну ситуації протягом 1-2 місяців. Однак з березня заводи почали закриватися на профілактику регулярно і, що найдивніше, почергово. Наприкінці лютого Total зупинила до 28 квітня на профілактику нафтохімічний комплекс у Франції, в тому числі етиленову крекінг-установку потужністю 250 тис. тонн на рік. У середині березня компанія Dow зупинила свій завод у Нідерландах. Споживачі поліетилену стали припускати, що черговість зупинки нафтохімічних підприємств не є випадковим збігом, і звернулися з відповідним запитом до антимонопольних служб. У свою чергу, виробники пояснювали зупинку заводів плановим ремонтом і заміною обладнання. Одне з таких пояснень дефіциту, який утворився, полягало в тому, що деякі заводи в Європі були побудовані 15-17 років назад і тому зупинилися для планового ремонту одночасно і саме зараз.

У травні зростання вартості етилену та поліетилену продовжилося, а до середини червня котирування досягли свого максимуму. Спотові ціни мономера за травень-червень підвищилися на 300 євро до позначки в 1250-1260 євро за тонну. До кінця травня ціни на видувний ПЕ зросли до рівня 1580-1590 євро за тонну. Європейський трубний поліетилен високої густини (ПЕВГ) коштував у травні в середньому 1480-1550 євро на умовах FCA. У червні ціни на трубні марки ПЕ досягли свого піку. За даними аналітичної компанії «Маркет Репорт», переговори щодо спотової ціни сажонаповненого ПЕ 100 в червні велися в діапазоні 1555-1635 євро за тонну на умовах FCA для покупців із країн СНД.

Не секрет, що основними бенефіціарами в розглянутій ринкової ситуації стали європейські виробники мономерів і полімерів. За даними компанії Plastics Information Europe, середня маржа європейських виробників ПЕВГ щодо контрактних цін етилену в 2014 році становила 250-300 євро за тонну. За умов дефіциту в березні-квітні 2015 року маржа виросла до 400 євро, а вже в червні досягла рекордних 500-600 євро. У той самий час споживачі страждали не тільки від занадто завищених цін, але і від фізичної неможливості придбати необхідну кількість сировини. У сформованій ситуації європейські виробники полімерних труб почали в терміновому порядку шукати вільні обсяги на інших ринках. У результаті деякі європейські переробники зацікавилися російським поліетиленом, інші купували сировину в далекій Азії, де ринкова кон'юнктура була менш напруженою, ніж у Європі. Українські переробники трубних марок ПЕ через дефіцит і неможливість придбати поліетилен у Європі та РФ на 90 % переорієнтувалися на продукцію країн Близького Сходу.

У липні з європейського ринку почали приходити хороші новини для споживачів. Ситуація з дефіцитом на ринку нафтохімії дійшла до комісара ЄС з енергетики, який закликав виробників не користуватися кон'юнктурою ринку та знизити ціни. У результаті спотові ціни мономера, за даними ICIS, за період кінець червня - початок липня знизилися на 80-90 євро, хоча контрактна ціна етилену збереглася на червневому рівні в 1105 євро за тонну (див. рис. 1). Відповідно до загальної тенденції пішли вниз і котирування ПЕВГ, у тому числі й трубних марок. Зниження вартості нафтохімічної сировини та збільшення пропозиції з боку виробників з Азії та Близького Сходу вплинуло на подальше зниження цін на ПЕ.

У той же час дефіцит сировини на ринку продовжував зберігатися. Приміром, один європейський виробник отримав на липень замовлення від клієнтів у обсязі 90 тис. тонн трубного ПЕВГ при плані виробництва 25 тис. тонн на місяць.
Таким чином, у наступні місяці при збереженні дефіциту спостерігалося лише незначне зниження котирувань етилену та ПЕ.

Так, жовтнева контрактна ціна етилену в Європі була узгоджена на 40 євро за тонну нижче, ніж у вересні. Однак не всі європейські виробники поліетилену погодилися на пропорційне зниження цін полімеру (ціновий огляд ICIS-MRC).

В осінні місяці у багатьох виробників експортні квоти виросли, винятком став поліетилен високої густини у зв'язку з незапланованими зупинками окремих виробництв. У більшості ж випадків європейські виробники обмежили зниження експортних цін ПЕ.

Угоди на жовтневі поставки ПЕВГ були укладені в діапазоні 1240-1310 євро за тонну (FCA), що в середньому на 30 євро за тонну нижче, ніж у вересні. Багато переробників відзначили продовження серйозної недостатності пропозиції трубного поліетилену.

Жовтнева контрактна ціна етилену в Європі була пролонгована на листопад. Проте, всі європейські виробники поліетилену оголосили про підвищення експортних цін полімеру для ринків країн СНД.

Експортні квоти у багатьох виробників залишалися обмеженими, при цьому найбільша недостатність пропозиції відзначалася в сегменті трубного поліетилену високої густини. В цілому експортні ціни поліетилену зросли до 60 євро за тонну.

Угоди на листопадові відвантаження ПЕВГ обговорювалися в діапазоні 1260-1340 євро за тонну (FCA), що на 20-30 євро за тонну вище жовтневого рівня цін. У листопаді спостерігалися проблеми із закупівлями литтєвого та плівкового поліетиленів. Операції постачання трубного ПЕ 80 обговорювалися в діапазоні 1230-1300 євро за тонну (FCA).

У грудні контрактна ціна етилену в Європі була узгоджена на 22,5 євро за тонну вище, ніж у листопаді. У той же час усі європейські виробники поліетилену оголосили про підвищення експортних цін полімеру для ринків країн СНД до 110 євро (ціновий огляд ICIS-MRC). Як і в попередньому місяці, експортні квоти у більшості виробників залишалися обмеженими, а найбільший дефіцит пропозиції продовжувався в сегменті трубного поліетилену (ПЕВГ).

Враховуючи статистику за рік і економічну ситуацію в цілому, українським споживачам не варто чекати падіння цін на європейський трубний ПЕВГ у гривнях через можливу девальвацію національної валюти, про яку говорять багато економічних експертів. Тому в найкращому випадку ціна на трубні марки ПЕ не зміниться, а в гіршому може навіть зрости.

Автори: Михайло Усачов, Кирило Трусов
ЖУРНАЛ ПОЛИМЕРНЫЕ ТРУБЫ - УКРАИНА