Невідомі факти з історії Кременчуцького водогону та каналізації

Журнал Полимерные трубы - История

Невідомі факти з історії Кременчуцького водогону та каналізації



Кременчуцький централізований водогін, заснований 1910 році, відзначив 105 річницю. Дата начебто не «кругла»,не ювілейна, проте все одно є підставою поговорити про історичні витоки питання.

Слід зазначити, що у 2010 році з приводу 100-літнього ювілею КП «Кременчукводоканал» видало капітальну працю з історії водопровідно-каналізаційного господарства міста Кременчука (автор О.П. Єрмак [1]). Здавалося б, що було сказано все! Але плине час, відбуваються нові події, з’являються нові факти, що вже завтра стануть надбанням історії. Одночасно ведеться певна пошукова робота фахівцями водоканалу та краєзнавцями. Знаходяться все нові й нові розвідки в цій царині. З цих невеличких історичних знахідок формується нове більш насичене полотно історії. Із розшуканих друкованих документів, неначе з пазлів, вимальовується більш детально історія галузі.

Так, у рамках пошукової роботи з історії Кременчука автору вдалося знайти цілий ряд друкованих джерел (переважно періодика), які до певної міри доповнюють історію Кременчукводоканалу, надають їй більшої життєвої конкретики та забарвлення минулої епохи.

Вивчаючи вищезазначене видання [1], автор звернув увагу, що в ньому не повною мірою використано дуже цікаві кресленики та схеми першого проекту водогону міста, який у 1892 році був розроблений і поданий на конкурс інженером А.К. Єншем.

Конкурсна комісія з харківських фахівців визнала цей проект найкращим. А в 1894 році після передчасної смерті автора-розробника проекту матеріали його були надруковані в часописі «Зодчий» [2].

Користуючись нагодою, наводимо у статті частину креслеників дуже цікавих і прогресивних на той час водопровідних споруд (схема міста й водозабору з Дніпра, цегляна машинна будівля, фільтри, водонапірна башта тощо).

На жаль, в силу певних обставин цей проект не був реалізований. Проте його напрацювання були широко використані трохи згодом у проекті інженера І.Г. Саніна (1913 р.).

Інженер А.К. Єнш, будучи людиною вельми прозорливою, одночасно з проектом водопостачання міста Кременчука розробив і проект каналізування. Цей проект був також опублікований після смерті автора в 1898 році у журналі «Строитель» [3]. Аби збагнути глибину та якість роботи А.К. Єнша, пропонуємо читачам доволі цікаві для фахівців назви розділів цього проекту.

І. Роздільна система сплавної каналізації
А. Загальний опис
В. Каналізаційна мережа
– Швидкість руху нечистот та ухили труб – Діаметр труб
– Глибина укладання труб
– Укладання труб
– Оглядові колодязі
С. Домова каналізація
D. Промивання труб і вентиляція

ІІ. Насосна станція та нагнітальна труба
– Приймальний резервуар (колодязь)
– Нагнітальна труба
– Насоси
– Парові котли
ІІІ. Поля зрошення
ІV. Висновки
V. Орієнтовна вартість облаштування каналізації
1. Каналізаційна мережа
2. Домова каналізація
3. Машинна будівля
4. Нагнітальна труба
5. Поля зрошення

VІ. Експлуатація каналізації
– Паливо
– Вода для промивання каналізації
– Ремонт мережі та споруд
– Експлуатація полів зрошення
– Штати

Як бачимо, дуже детальна та якісна проробка проекту: дана розрахункова гідравлічна формула Гангільє–Кутера для визначення ухилу, діаметру труб і швидкості руху рідини у них. Визначено розрахункову норму водовідведення для Кременчука – 7 відер на добу на 1 людину. Розрахунок мережі зроблено на подвійну кількість стічних вод. Очищення стічних вод передбачалося на полях зрошення загальною площею близько 125 десятин. Мережу планувалося промивати за допомогою спеціальних промивних ємкостей (100 шт.) з сифонами Фільда. Вентиляція каналізаційної мережі мала здійснюватися за допомогою спеціальних труб (250 шт.) уздовж фасадів будинків.



Інженер Єнш додав до проекту кошторис на облаштування системи каналізації міста в сумі 864 957 руб. Загалом на каналізування стічних вод у кількості 400 тисяч відер на добу передбачалося витрачати на рік 42 345 руб. Разом з відсотками за кредитами (6 % річних) – 94 245 рублів на рік або 3 рублі 12 копійок на одну людину.

Цікавим є пропонований штат працівників з обслуговування каналізації та їх заробітня платня на рік:

– Доглядач каналізації – 1 200 руб.
– Старший машиніст (він же механік) – 900 руб.
– Помічник машиніста (2 чол. по 420 руб.) – 840 руб.
– Кочегари (2 чол. по 180 руб.) – 360 руб.
– Слюсарі (2 чол. по 360 руб.) – 720 руб.
– Робітники при машинній будівлі (2 чол. по 120 руб.) – 240 руб.
– Старші робітники (2 чол. по 150 руб.) та робітники на мережі та полях зрошення (13 чол. по 120 руб.) – 1 860 руб.
________________________________________________
Разом – 6 120 руб.

На підставі цих витрат читачі можуть порівняти прожитковий рівень робітників і службовців тоді й тепер.

До речі, в тому ж таки журналі «Строитель» [3] на сторінках 361-370 поміщено статтю анонімного автора В.Я – «Водоснабжение в городах», де є інформація про Кременчук. Зокрема підкреслено (стор. 363-364): «… Встречаются вполне благополучные города (мається на увазі загальний санітарний стан та рівень смертності, прим. автора) и между теми, которые пользуются главным образом речною водою; таковы Витебск, Белосток и Кременчуг». І далі: «…Между тем как Кременчуг пользуется «чистой» речною водою прямо из Днепра, – следует ли приписать это естественному самоочищенню этой реки, заменяющему водопровод и фильтр».





Не менш цікавими є й публікації в місцевій періодиці тих часів (1913-1914 рр.), яка теж була досліджена автором. Зокрема це місцеві газети «Приднепровский голос» та «Южанин», в котрих, наче в калейдоскопі, промайнули факти та події 100-річної давнини. Однак проблеми та питання підняті в них є актуальними і в наш час. Аби переконатися в цьому, наведемо деякі з них у стислому вигляді (мова українська).

■ Водопровідна комісія розглянула питання щодо випробування труб, прокладених підрядником Чернявським по вулиці Міщанській до фабрики Рабіновича [4].
■ Водопровідна комісія оглянула прокладені труби по вулиці Українській (підрядник Ваніфатов) і визнала роботу в порядку і справності [5].
■ 9 травня 1914 р. у селищі Крюків відбулося вивантаження і приймання останньої партії водопровідних труб (з Брянського заводу, що у Катеринославі) для прокладання їх вулицями селища[6].
■ Технічна контора інженерів «І. Штейн та К°» (Петербург) звернулася у Міську управу Кременчука з пропозицією надати їм привілеї у постачання водопровідно-каналізаційної арматури (засувки та ін.) відомого заводу «Ботт і Ройтер» (Мангейм, Німеччина) для місцевого водогону [7]. У наш час цей завод має назву «Бопп і Ройтер» і виробляє продукціє під загальним брендом VAG.
■ Надруковано звернення довіреної особи князя Кочубея про облаштування відгалужень водогону до садиби князя на провулку Дніпровському. Водопровідна комісія звернення відхилила [8]. Отак!
(Проте вже трохи згодом було повідомлення, що водогін до садиби князя Кочубея було прокладено.)
■ Повідомлялося, що для водогону міста (на жовтень 1914 р.) купувалося обладнання фірми «Гаккенталь» [9].
■ Підрядником з прокладання водогону по вулицях Олександрівській, Маріїнській та Українській був призначений громадянин Ваніфатов [10].


■ Для міського водогону (на жовтень 1914 р.) у фірмі «Лангензіпен» (Санкт-Петербург) було замовлено пожежні гідранти у кількості 25 шт. [10].
■ У жовтні 1914 року надруковано доповідь Гласного Думи М.І. Васенка про пошкодження труб водогону електричними струмами (вочевидь електрокорозія) [10].
■ У жовтні 1914 року старший лікар Богоугодного закладу Анкундінов подав прохання до міської влади щодо зменшення плати за воду до 1/5 копійки за відро [11].
■ 24.10.1914 р. Було проведено випробування водопровідної магістралі, збудованої по вулиці Докторській (від вулиці Катерининської до вулиці Павлівської). Тиск було доведено до 15,5 атм., і протягом 6 хвилин він впав на 0, 25 атм. [10].
■ 29.10.2014 р. Виконані водопровідні роботи по вулиці Аннєській (за насипом залізниці). В поточному році прокладено труби водогону по вулицях Олексіївській, Олександрівській та Садовому провулку [9, 10]. Встановлено 38 пожежних гідрантів, облаштовано 120 відгалужень (з доповіді інженера І.Г. Саніна).
■ 27.05.1914 р. У міській водопровідній комісії розглянуто питання облаштування фонтанів у Міському саду і в Поштовому сквері. Повідомлено також, що будуть прокладені магістралі на вулицях Петровській (від Херсонської до Київської), Олександрівській, Олексіївській та Павлівській [12]. Перший у Кременчуці фонтан був таки збудований влітку 1914 року в Міському саду. Тоді ж було збудовано фонтан у Штабному сквері.
■ 30.05.2014 р. За підписом міського голови П. Гусєва та секретаря С. Роговського повідомлялося, що розпочато прокладання водопровідних труб згідно із затвердженим Думою планом мережі. До відома домовласників доводилося, що заяви щодо приєднання до мережі водогону подаються в Управу на встановленому бланку у присутні дні з десятої до другої години дня до 20 червня. Для тих осіб, що подадуть заяви після 20-го, приєднання буде здійснюватися за їх рахунок. Водогін буде прокладено в першу чергу по вулицям: Петровській (від Херсонської до Київської), Олексіївській (від Петровської до Української), Павлівській, Аннєнській (за насипом залізниці) до Басейної площі [13].
■ 19.12.1913 р. У місцевій пресі [14] надруковано заяву міського голови П. Гусєва та секретаря С. Роговського від 14 грудня 1913 року. В ній відзначалося, що внаслідок порушення пломб на встановлених у садибах лічильниках, закривання та відкривання (самовільного) кранів на вулицях, самовільного ремонтування водолічильників та інших самочинних дій громадян порушується нормальна робота водогону. Такі самочинні дій можуть призвести до притягнення винних до відповідальності по суду. При виявленні будь-яких недоліків у роботі водопровідної мережі слід звертатися до інженера водогону.



Висновки та коментарі: Вивчаючи старі документи та періодику можна знайти багато інформації про розвиток комунального господарства міст, вивчити досвід минулих років та порівняти його з проблемами сучасності. А вони почасти ті ж самі, хоча минуло вже понад 100 років.

Література

1. Єрмак О.П. Історія водопровідно-каналізаційного господарства міста Кременчука. – Кременчук: Кременчуцька міська друкарня, 2010. – 340 стор., з іл.
2. Енш А. Конкурсный проект водопровода для города Кременчуга. – Зодчий, 1894. – Вып. V, стр. 37-40. – Вып. VІ, стр. 40-46, альбом ил.
3. Енш А. Канализация нечистот города Кременчуга по раздельно-сплавной системе. – Строитель, 1898. – № 21. – Стр. 837-852.
4. Газета «Южанин». – № 180, 14 декабря 1913 г.
5. Газета «Южанин». – № 176, 10 декабря 1913 г.
6. Газета «Приднепровский голос». – 9 мая 1914 г.
7. Газета «Приднепровский голос». – 2 июля 1914 г.
8. Газета «Приднепровский голос». – 30 октября 1914 г.
9. Газета «Приднепровский голос». – Октябрь 1914 г.
10. Газета «Приднепровский голос». – Октябрь 1914 г.
11. Газета «Приднепровский голос». – № 743, сентябрь 1914 г.
12. Газета «Приднепровский голос». – Май 1914 г.
13. Газета «Приднепровский голос». – Май 1914 г.
14. Газета «Приднепровский голос». – № 478, 19 декабря 1913 г.
 
 
 
Автор: В.В. Кобзар 
 
ЖУРНАЛ ПОЛИМЕРНЫЕ ТРУБЫ - УКРАИНА