На сторінках журналу «Полімерні труби – Україна» протягом усіх його років існування  можна  знайти будь-яку інформацію про сировину, про труби, про відомих та маловідомих виробників труб, про різноманітне обладнання, яке, нажаль, випускається здебільшого не в Україні. Останнім часом у журналі з’явилися публікації про поновлення нормативної документації, пов’язаної із будівництвом трубопроводів різного призначення. Є рекламні  оголошення  про проведення навчання та атестацію зварників полімерних труб та керівників зварювальних робіт. Однак жодного разу на сторінках цього  видання авторами публікацій не піднімалося питання про навчання   зварників пластмасових труб, їх атестацію  та інші проблеми, які накопичилися навколо цього питання.

Однак про все по порядку. Наприкінці 1980-х років на території України почалось активне будівництво напірних поліетиленових трубопроводів, у першу чергу для транспортування природного газу.  Виникла потреба у спеціалістах із зварювання полімерних труб та керівників з  будівництва таких об’єктів. Зазначимо, що на той час у нашій країні була відсутня нормативна база у цій галузі. Ініціатором  її створення виступив Інститут електрозварювання ім. Є.О. Патона НАН України. У 1992 році ними було розроблено та затверджено у Держнаглядохоронпраці України «Комплект навчальних планів та програм для атестації зварників пластмас на право виконання зварювальних робіт при будівництві та ремонті газопроводів з поліетиленових труб». У червні 1993 року було затверджено «Положення про атестацію зварників пластмас на право виконання зварювальних робіт при  будівництві та ремонті газопроводів з поліетиленових труб» та «Положення про порядок видачі учбовим центрам дозволу на право атестації зварників пластмас, що виконують зварювальні роботи при  будівництві та ремонті газопроводів з поліетиленових труб».

Першим навчальним центром із підготовки зварників полімерних труб став  Міжгалузевий учбовий центр  при Інституті електрозварювання ім. Є.О.Патона НАН України (МУАЦ). Через цей навчальний заклад пройшли тисячі слухачів, які  навчалися та мали переатестацію із зварювання полімерних труб. Крім того там навчалися спеціалісти, які у майбутньому стали викладачами та майстрами виробничого навчання  в інших навчальних  центрах з підготовки зварників полімерних труб, зокрема Регіональний виробничо-навчальний атестаційний центр  «Агрогаз» (Львів), навчальний центр при Рубіжанському трубному заводі та інші.

Перші практичні навики із зварювання поліетиленових труб стиковим методом у ті часи проводились на механічних зварювальних апаратах (ОБ 2418 та ОБ 2373), а про зварювання деталями із закладним нагрівальним елементом тільки чули.  Усі технологічні параметри були регламентовані у РСН 358-91 «Сварка полиэтиленовых труб при строительстве газопроводов». При навчанні особлива увага приділялась правильності центрування  труб, якості торцювання, дотриманню нормативних параметрів зварювання.

Наприкінці 1990-х років в Україні з’явилося зварювальне обладнання багатьох країн Європи – стикове, розтрубне, терморезисторне, - на всі смаки та  гаманці.  З’явилось стикове обладнання із гідравлічним підсиленням, терморезисторне  з протоколюванням зварених стиків та із зчитуванням штрих-коду. Як відомо, удосконаленню немає меж. Нові зразки  обладнання з кожним роком удосконалювалось, тим самим полегшуючи працю зварників  та підвищуючи якість зварних з’єднань.  Однак із удосконаленням обладнання не зменшувались вимоги до якості зварюваних труб, відповідального ставлення зварників та їх керівників до дотримання нормативних параметрів зварювання, відповідних вимог до укладання труб у траншею. Перелік можна продовжувати. Зварники полімерних труб та їх керівники, згідно вимог  проходили чергову переатестацію.

На початку 2000-х років, коли почався бум будівництва поліетиленових газопроводів, зросла і кількість навчальних центрів. Однак  переважна більшість з таких новостворених центрів тільки проводили переатестацію зварників.

У РВНЦ «Агрогаз»  зварники, а інколи й їхні керівники, що проходили переатестацію, часто просили скоротити час переатестації, розповідаючи при цьому, що є навчальні центри, де переатестацію можна проходити «заочно».  Причиною цього, на думку автора, є послаблення контролю з боку відповідних органів, що видавали дозвільні документи на право атестації, і, як правило, не цікавилися матеріально-технічною та навчально-методичною базою прохача. Адже для повноцінного навчання та атестації зварників пластмас необхідно мати ліцензію Міністерства науки і освіти України   на право проведення  навчання та дозвіл Держгірпромнагляду України на право  атестації. В недобросовісні навчальні центри переважно обходились останнім документом.

На превеликий жаль  «Положення про атестацію зварників пластмас…»  поширюєтся тільки на будівництво газопроводів (об’єкти  підвищеної безпеки), відповідно зварники, які будують водопровідні та каналізаційні поліетиленові трубопроводи  є «звільнені» від щорічної переатестації.  Це є великим упущенням, оскільки при первинному навчанні зварники отримують навики зварювати поліетиленові труби, як правило, діаметром не більше 110 мм.  В реальних умовах  сьогодні  будують водопроводи діаметром  400-630 мм і більше. І добре, коли зварники хоча б пройшли курси у виробників зварювального обладнання, яким користуються. У протилежному випадку  у землю закладають «міни сповільненої дії». І хтось за це буде нести відповідальність.

Працюючи у 2003-2010 роках у РВНЦ «Агрогаз» мною було зроблено ряд цікавих спостережень. При здачі теоретичного іспиту новоспечені зварники мали кращі знання, ніж зварники, які приїхали на переатестацію із 4-5 річним досвідом роботи. У практичних навиках зварники з досвідом роботи частіше допускали «дитячі» помилки при підготовці та виконанні зварювальних робіт, як при стиковому, так і при терморезисторному зварюванні.  А у приватній розмові зварники признавалися, що часто виконували розтрубне зварювання  труб діаметром у 90 мм без застосування центратора!  І це при тому, що без центратора дозволяється зварювати газопроводи діаметром до 32 мм включно.  Це, напевно, і зумовило заборону використовувати даний метод зварювання при будівництві газопроводів.

У багатьох cпеціалістів з будівництва поліетиленових трубопроводів (проектантів, керівників робіт, зварників)  склалася хибна думка, що терморезисторне зварювання є панацеєю.  Зварювальний апарат у рази дешевший за стиковий, а контроль якості зварювання зводиться до контролю підняття індикаторів над поверхнею фасонної деталі під тиском розплаву поліетилену в зоні зварювання. При цьому вони забувають, про такий важливий фактор якості зварюваної трубі, як  підготовка її поверхні перед зварюванням (зачистка від оксидного шару, обезжирення, нанесення міток).

Причин недотримання зварниками технологічних режимів зварювання є багато.  Зокрема це і некомпетентність керівників, які змушують зварників, під страхом звільнення з роботи, виконувати роботи з порушеннями,  і сезонність  виконання будівельних робіт, і відсутність допоміжного обладнання, і головне – низька теоретична підготовка. Протягом 2007-2010 років в Україні набув чинності ряд будівельних норм та ДСТУ, пов’язаних із полімерними трубами (газопроводи, водопроводи, каналізація та водовідведення). Тому, на думку автора, ніхто не буде заперечувати, що проведення переатестації зварників пластмасових трубопроводів та керівників зварювальних робіт справа необхідна. З іншого боку,  зміни у проведенні навчання та переатестації необхідні.

Наведу приклади проведення навчання зварників полімерних труб у ряді країн Європи. Обов’язкова атестація зварників полімерних труб у Бельгії проводиться з 1997 року. Три навчальних центри:  у Фландрії,  Брюсселі та  Валлонії, забезпечують підготовку до 3000 зварників на рік. Навчальний курс розрахований на чотири дні. У кожній групі може навчатися до 25 чоловік. Зварники вивчають теорію та практику терморезисторного та стикового зварювання.  В процесі практичних занять зварники отримують необхідні навики, працюючи з трубами діаметром 110 мм. Велика увага приділяється техніці безпеки при зварюванні. По закінченні навчального курсу зварники здають два екзамени.

Перший екзамен представляє собою тест. Перевіряються теоретичні знання терморезисторного і стикового зварювання. Щоб здати екзамен необхідно набрати мінімум 70 % правильних відповідей.  При негативному результаті призначається перездача екзамену.

Другий екзамен – практичний. Зварник повинен якісно зварити по одному стиковому і терморезисторному вузлу діаметром 110 мм.  Якщо зварник не справився із завданням, йому дозволяють пройти переекзаменування. Зварені стики передаються в акредитовані випробувальні лабораторії.

Такий метод атестації з теоретичного та практичного екзамену для зварників практикувався у РВНЦ «Агрогаз».

У Чеській Республіці користуються європейським стандартом BS EN 13067 «Зварювання пластмас персоналом - Кваліфікаційні випробування зварників - термопластів зварних вузлів» (Plastics Welding Personnel - Qualification testing of welders - thermoplastics welded assemblies). Все навчання розділено на модулі (Зварювання пластмас за допомогою гарячого газу та екструдера. Зварювання встик. Зварювання терморезисторним методом. Зварювання поліетиленових газопроводів та водопроводів терморезисторним методом та зварюванням встик ). Термін навчання з кожного модуля може тривати від 2 до 7 днів. Однак перед навчанням за модульною системою необхідно пройти базовий курс навчання із зварювання пластмас терміном 14 днів, здати екзамен та працювати помічником зварника протягом 6 місяців. Видачу сертифікатів проводить спеціально створена комісія. Сам термін видачі сертифікату від подачі заявки до видачі сертифікату може тривати до 3 місяців.

У Росії діє «Технологический регламент проведения аттестации сварщиков и специалистов сварочного производства» РД 03-495-02 та «Правила аттестации сварщиков и специалистов сварочного производства» ПБ 03-273-99. Атестацію зварників проводять окремо по наступним видам зварювання: зварювання нагрівним інструментом, зварювання із закладним нагрівником, зварювання нагрітим газом, зварювання за допомогою екструдера.

Процедура атестації включає в себе здачу зварником, що атестується, практичного та теоретичного екзаменів. Теоретичний і практичний екзамени проводять в атестаційному центрі або атестаційному пункті, що зареєстрований в реєстрі Системи атестації зварників і спеціалістів зварювального виробництва Національного атестаційного комітету із зварювального виробництва.

В Україні згідно п. 2.11 «Положення про атестацію зварників пластмас…» дані про результати атестації зварників пластмас повинні направлятися у Держнаглядохоронпраці України та ІЕЗ ім. Є.О. Патона для ведення єдиної картотеки зварників. Однак цей реєстр зварників було упущено з самого початку, бо коли призначаються дві контролюючі організації (як записано у «Положенні …»),   то жодна з них цього не виконує. Тому першочерговим завданням контролюючих органів є відновлення реєстру зварників пластмас та «перепису» навчальних центрів в Україні, які проводять навчання та атестацію зварників пластмас.

Як це все зробити? Потрібно провести «Круглі столи» на цю тему і поступово наводити лад так, як це робиться із нормативно-технічною документацією.

 Автор: Ігор Крупак