Не треба «винаходити велосипед». Давайте краще зазирнемо в минуле сторіччя…

Журнал Полимерные трубы - История

Не треба «винаходити велосипед». Давайте краще зазирнемо в минуле сторіччя…

113_66У березні 2011 року виповнилося 110 років з часу проведення в м. Києві V-го Російського водопровідного з’їзду. Так-так. Саме так називався своєрідний найвищий форум, що сприяв розвитку водопровідної справи.

Виникнення подібних з’їздів завдячувало бурхливому розвитку капіталізму та інтенсивним набуткам й акумулюванню науково-технічних знань у Російській Імперії і в усьому світі.

З’їзди, як правило, відбувалися у різних галузях науки чи техніки. На них фахівці, науковці, підприємці обмінювалися досвідом, доповідали про нові розробки, виробляли спільні пропозиції з уніфікації, стандартизації обладнання, нормування проектних, будівельних та експлуатаційних робіт, розробляли основи науково-технічної термінології.

…Гортаємо сторінки «Краткого отчета о занятиях Пятого русского Водопроводного съезда в городе Киеве с 18-го по 25-ое марта 1901 года». Ніби оживають події 110-річної давнини (ми спеціально залишаємо термінологію та назви, щоб переконатися у тому, як спеціалісти минулого розглядали і вирішували проблеми, які сьогодні у нас на порядку денному).

Головою з’їзду за погодженням з міністром внутрішніх справ Росії був призначений Київський міський голова Василь Миколайович Проценко – статський радник, доктор медицини, який постійно піклувався про поліпшення водопостачання та каналізації в місті.

Організаційні роботи з підготовки та проведення з’їзду здійснювалися Тимчасовим Бюро з’їзду та місцевими членами – співробітниками Постійного Бюро з’їздів:  Ф.І. Родовичем, А.А. Абрагамсоном, І.П. Позняковим, Ф.Ф. Ессеном, обраними четвертим з’їздом в м. Одесі, де і було прийнято рішення про скликання наступного, V з’їзду.

На з’їзд зібралися 289 делегатів. До складу делегатів, окрім фахівців-водопровідників, були також запрошені представники урядових установ, міських управ, працівники залізниці, гігієністи, вчені та викладачі вищих навчальних закладів, фахівці страхових товариств та інші.

Від Постійного Бюро з’їздів були його керівники – голова М.П. Зимін і його заступник К.П. Карельських.

Цікава географія делегатів з’їзду. Весь його склад був представлений 47  містами імперії, причому 18 міст направили 260 членів з’їзду, а саме: Київ – 134 особи, Москва – 30, Санкт-Петербург – 28, Варшава – 15, Одеса – 14, Катеринослав – 5, Харків, Житомир, Ростов-на-Дону – по 4 члени, Нижній Новгород, Саратов, Ярославль – по 3 члени, Херсон, Кишинів, Кам’янець-Подільський, Калуга та Лодзь – по 2 члени, решта 29 осіб прибули з: Пензи, Керчі, Самари, Новгорода, Риги, Рибінська, Полтави, Чернігова, Томська, Баку, Єлизаветграда, Севастополя, Черкас, Оренбурга, Ревеля, Сум, Казані, Канева, Козятина, Уфи, Мінська, Костроми, Кременчука, Вільно, Курська, Ялти, Сміли, Богуслава та Бекова. Отже, представництво – якнайширше.

113_67

Київська Міська  Дума, де відбулося урочисте відкриття з’їзду

З’їзд тривав 8 днів (!). Було заслухано та обговорено близько 30 доповідей, на підставі яких прийнято відповідні постанови та рекомендації. Крім того, під час роботи з’їзду його учасники здійснили екскурсію на київські водопровід та каналізацію, інші міські, казенні та приватні заклади.

Урочисте відкриття з’їзду відбулося у приміщенні Київської Міської Думи у присутності Київського генерал-губернатора, цивільного губернатора, почесних гостей. Як водиться, було відслужено молебень.

113_68

Відкриваючи з’їзд, його голова – київський міський голова В.М. Проценко висловив промову, в якій підкреслив важливість проведення таких з’їздів як для Києва, так і для країни в цілому.

На адресу з’їзду надійшли вітання  від урядових установ, міських управ, наукових товариств, вищих навчальних закладів, залізниць, приватних підприємств, страхових товариств та інших.

Варто лише перелічити деякі імена та посади, аби зрозуміти рівень та значення з’їзду. Вітання з побажанням плідної праці надіслали або особисто оголосили:  В.І. Ковалевський – заступник міністра фінансів Росії; А.І.Касич – командувач військами; П.А. Зелений – Одеський міський голова; В.Є.Тімонов – професор Санкт-Петербурзького Інституту інженерів шляхів сполучення; П.Ф. Горбачов – від Російського відділення Імператорського Російського Технічного товариства (відомий водопровідний діяч); В.І.Зуєв, Н.Н. Дмитрієв і Н.О. Платс – відомі водопровідні діячі (Одеса); М.Н. Алтухов – відомий водопровідний діяч (Санкт-Петербург); П.Я. Армашевський, В.Д. Орлов, Д.П. Рузський – професори (Київ).

Після організаційних питань, обрання керівного складу з’їзду було з цікавістю заслухано повідомлення інженерів Ф.Ф. Ессена (керуючого Київським водопроводом) – «Історичний нарис розвитку водопостачання м. Києва», А.А. Абрагамсона (правління Київської каналізації) – «Історичний нарис розвитку каналізації м. Києва».

Засідання з’їзду відбувалися в будинку Київського Купецького зібрання (нині будинок Філармонії).

113_69

Будівля Купецького зібрання на Олександрівській площі, де проходили засідання з’їзду ]

113_70

Щоб оцінити значення V-го (Київського) Російського Водопровідного з’їзду, доцільно повністю назвати теми та назви доповідей і прізвища доповідачів:

-           К.Р. Ржонсницький «Короткий огляд з робіт з отримання артезіанської води для водопостачання м. Києва»;

-           Н.К. Чижов «Про встановлення правил устаткування домових каналізацій»;

-           Г.Д. Розенблюм «Про необхідність видання закону про устрій водопроводів та каналізацій»;

-           А.В. Корчак-Чепурківський «Зміна смертності в м. Києві з часу запровадження в ньому каналізації»;

-           Н.О. Платс «Про використання біологічного способу повного очищення клоачних вод»;

-           М.П. Зимін «Озонування води як засіб для усунення недоліків її фільтрування на міських водопроводах»;

-           К.А. Акулов «Служба старих водопровідних труб та використання графічного методу рішення гідравлічних задач»;

-           Д.Н. Вєнніков «Про визначення втрат напору в водопровідних трубах»;

-           В.А. Защук «Про програму конкурсу на складання проекту каналізації Санкт-Петербурга» та «Про проект розширення Санкт-Петербурзьких фільтрів»;

-           В.М. Проценко «Про необхідність встановлення в законодавчому порядку обов’язкового приєднання до каналізаційних мереж, що укладаються міськими управліннями та узаконення сервітутів для садиб, що мають зворотній ухил»;

-           Д.І. Трембовельський «Про найпростіший спосіб водопостачання гідравлічними таранами»;

-           М.П. Зимін «До питання псування водопровідних труб зворотними токами електричних трамваїв»;

-           М.І. Водоп’янов «Про водопостачання центральних електричних станцій»;

-           А.А. Абрагамсон «Каналізація Парижа»;

-           А.А. Фадєєв «Про знезараження каналізаційної рідини»;

-           П.В. Голубятников «До питання про розширення району Київської каналізації»;

-           М.Є. Жуковський «Дослідження з тертя води за великої різниці швидкостей струменя»;

-           В.К. Шпейер «Про устаткування каналізаційних переводів під рікою Москвою та під водовідвідним каналом у Москві та про прочищення цих переводів льодяними кулями».

По кожному з виступів з’їзд приймав відповідну постанову на підставі детальних обговорень, проводилася робота по секціях. Серед головних документів з’їзду необхідно відмітити постанову про єдиний сортамент чавунних водопровідних труб та фасонні частини до них, організаційну постанову  про введення звання постійних членів Російських водопровідних з’їздів для осіб, які брали участь в половині всіх проведених з’їздів.

Отже, лише перелік доповідей та прийняті на форумі рішення говорять самі за себе. Питання, що порушувалися фахівцями сторіччя тому – актуальні, в більшості своїй, ще й тепер. Не секрет, що й в наш час ще далеко не вирішені проблеми електрокорозії комунікацій, знезараження та обробки стічних вод, озонування вод, технічного та законодавчого нормування.

Які ж позитивні аспектитаких з’їздів? Можна зробити висновок, що це:

-           чітка періодичність їх проведення (кожні 2 роки);

-           регулярна зміна місця проведення;

-           обов’язкове прийняття рішень з кожного поставленого питання та доповіді;

-           активне і детальне обговорення доповідей;

-           обов’язкова участь у роботі з’їздів представників структур влади;

-           обов’язкове видання праць та іншої інформації по кожному з’їзду.

Сьогодні ми також намагаємося проводити спільні заходи фахівців з водопостачання – з’їзди, конференції, симпозіуми, виставки тощо, але, на наш погляд, ще не всі вони мають такий організаційний та науково-технічний  рівень як сто років тому. Правду кажуть, що нове – це давно забуте старе. Чи не забуте?

113_71

 

113_72


Автор: В.В. Кобзар, інженер «ПАТ «АК Київводоканал»

 

ЖУРНАЛ ПОЛИМЕРНЫЕ ТРУБЫ - УКРАИНА